За результатами обговорення стану здійснення правосуддя в державі Президія Верховного Суду України, президія Ради суддів України і колегія Державної судової адміністрації України відзначають, що з прийняттям Закону України "Про судоустрій України" та внесенням змін до процесуальних кодексів характер і зміст діяльності судів істотно змінилися. Аналіз діяльності судів та застосування ними нового законодавства свідчить про те, що в минулому році судочинство здійснювалось у складних умовах.

Значно збільшилася кількість справ, які надходять на розгляд судів загальної юрисдикції. Якщо у 2000 р. їх було 1,5 млн., у 2001 р. - 2,5 млн., то у 2002 р. - понад 4 млн. Особливо стрімко зросла кількість цивільних справ. Якщо у 1992 р. у провадженні місцевих судів перебувало 518 тис. справ, то у 2002 р. - 1,6 млн. До провадження місцевих господарських судів минулого року надійшло 228 тис. справ.

До судів загальної юрисдикції надійшло на розгляд 625 тис. кримінальних справ та інших матеріалів.

Велика кількість справ, що надходять на розгляд судів, породила ряд проблем у здійсненні правосуддя. У місцевих судах навантаження на одного суддю в середньому сягає 100, а в окремих регіонах - 110 - 120 справ на місяць. Це негативно впливає на строки та якість їх розгляду.

Із порушенням процесуальних строків у 2002 р. було розглянуто 270,9 тис. (19,5 %) цивільних і 21,5 тис. (5,4 %) кримінальних справ. Значно збільшилась кількість справ, що залишились нерозглянутими на кінець року: у минулому році цей залишок становив 241,7 тис. (14,8 %) цивільних та 53 тис. (21 %) кримінальних справ.

Правосуддя опинилось у такому стані насамперед внаслідок неузгодженості деяких норм Закону України "Про судоустрій України" та неоднозначного тлумачення ряду положень нового процесуального законодавства. Важко вважати доцільною і своєчасною передачу на розгляд місцевих судів ряду категорій кримінальних справ та адміністративних матеріалів, які раніше розглядалися митними органами та органами ДАІ.

Негативно позначається на стані здійснення правосуддя також передбачений чинним процесуальним законодавством недосконалий порядок подачі та розгляду апеляцій, який дає можливість суду першої інстанції фактично за відсутності на те підстав відмовляти в їх прийнятті громадянам, а апеляційним судам - повертати справи прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд.

Встановлений порядок перегляду справ за касаційними скаргами і касаційними поданнями лише у Верховному Суді України фактично став перепоною для своєчасного їх розгляду та виправлення судових помилок і поновлення порушених прав осіб, які звернулися за судовим захистом. Водночас перевантаження суддів Верховного Суду України позбавило їх можливості повною мірою використовувати свій творчий потенціал, зокрема провадити необхідну кількість узагальнень судової практики, давати судам роз'яснення з питань застосування законодавства, вивчати стан організації здійснення останніми правосуддя та надавати їм методичну допомогу.

Негативно впливають на стан правосуддя і такі чинники, як недостатнє фінансування судів та матеріальне і соціально-побутове забезпечення суддів і працівників суду. Передбачених Законом про Державний бюджет України коштів недостатньо для виплати суддям і працівникам апарату судів заробітної плати. У 2002 р. суди були недофінансовані на 44,5 %. У 2003 р. на функціонування судової системи з бюджету виділено менше половини від необхідної суми. У багатьох судах організувати роботу належним чином неможливо через відсутність необхідної кількості оргтехніки, відключення приміщень від теплової, електричної та телефонної мереж, відсутність коштів на відрядження, папір, конверти, марки, канцелярське приладдя, оплату участі свідків та потерпілих у розгляді справ. Приміщення більшості із 837 судів України не відповідають вимогам щодо умов здійснення правосуддя, а 47 перебувають в аварійному стані.

У зв'язку з неможливістю забезпечення суддів робочими місцями та проблемами з добором кадрів, які виникли у кваліфікаційних комісій і Вищої ради юстиції України після прийняття Закону України "Про судоустрій України", 1641 (21,8 %) суддівських посад залишаються вакантними.

Усе це дискредитує судову владу, її найвищий судовий орган - Верховний Суд України, негативно позначається на іміджі держави і породжує у громадян зневіру у правосудді.

Враховуючи викладене, Президія Верховного Суду України, президія Ради суддів України і колегія Державної судової адміністрації України

1. З метою інформування про стан здійснення правосуддя в державі направити цю постанову на адресу Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

2. Верховному Суду України ініціювати невідкладний розгляд Верховною Радою України відповідних проектів законів, передусім змін і доповнень до процесуальних кодексів, які сприятимуть подоланню кризового стану правосуддя. Порушити питання про надання Верховному Суду України права законодавчої ініціативи, що сприятиме більш оперативному прийняттю законів, спрямованих на вдосконалення процедури судочинства, утвердженню принципу незалежності суддів та належному законодавчому закріпленню їх статусу.