Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Шаптали Наталі Костянтинівни - головуючої, доповідача,

Запорожця Михайла Петровича,

Мойсика Володимира Романовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ігоніна Володимира Костянтиновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту "в" частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Шапталу Н.К. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернувся Ігонін Володимир Костянтинович із клопотанням визнати такими, що не відповідають частині другій статті 14, частинам першій, другій, четвертій, сьомій статті 41 Конституції України (є неконституційними), положення пункту "в" частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України (далі - Кодекс), відповідно до яких до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Обґрунтовуючи неконституційність оспорюваних положень Кодексу, суб'єкт права на конституційну скаргу стверджує, що діюче законодавство, зокрема і Кодекс, не містить визначення термінів, зазначених у пункті "в" частини четвертої статті 83 Кодексу, а саме: "об'єкт історико-культурного призначення; об'єкт історико-культурного призначення, що має особливу наукову цінність; об'єкт історико-культурного призначення, що має особливу естетичну цінність; об'єкт історико-культурного призначення, що має особливу історико-культурну цінність". Така невизначеність, на думку автора клопотання, призвела до помилкового застосування цих положень Кодексу в судових рішеннях у його справі, що суперечить частині другій статті 14, частинам першій, другій, четвертій, сьомій статті 41 Конституції України.

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї копій судових рішень вбачається таке.

Одеська міська рада рішенням "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 12 червня 2015 року № 6756-VІ відмовила Ігоніну В.К. у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Не погоджуючись з цим, автор клопотання звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Суд постановою від 1 квітня 2016 року позов Ігоніна В.К. частково задовольнив, зокрема визнав та скасував рішення Одеської міської ради "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 12 червня 2015 року № 6756-VІ в частині відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Одеський апеляційний суд постановою від 21 червня 2016 року постанову Приморського районного суду міста Одеси скасував. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 15 січня 2019 року касаційну скаргу Ігоніна В.К. задовольнив частково, зокрема погодився з висновками суду апеляційної Інстанції щодо законності оспорюваного рішення Одеської міської ради.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

За Конституцією України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність), зокрема, законів Верховної Ради України (пункт 1 частини першої статті 150).

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга має містити обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).