Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Гультая Михайла Мирославовича - головуючого, доповідача,

Головатого Сергія Петровича,

Колісника Віктора Павловича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС ПЛЮС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року № 2121-III (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Гультая М.М. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС ПЛЮС (далі - Товариство) звернулося до Конституційного Суду України з конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ зі змінами (далі - Закон).

Автор клопотання зазначає, що оспорюваними положеннями Закону встановлено "обов'язок Національного банку України надсилати рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком виключно банку і визначає момент набуття особою, якій не надсилається таке рішення, статусу пов'язані з банком особи".

Вказані положення, на думку Товариства, не відповідають частині першій статті 8 та частині першій статті 57 Конституції України.

Зі змісту конституційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) щодо зобов'язання зарахувати (повернути) безпідставно списані з його рахунків грошові кошти та про стягнення пені у розмірі 113 204,19 гривень. На обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на те, що не надавало розпорядження на списання відповідної суми грошових коштів та не набуло статусу пов'язаної з Банком особи, що також унеможливило списання зазначених грошових коштів з його поточних та депозитних рахунків на підставі статті 52 Закону.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року у задоволенні позову Товариства відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду; постановою від 18 червня 2018 року апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 9 жовтня 2018 року касаційну скаргу Товариства задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2018 року та рішення господарського суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Автор клопотання також наголошує на тому, що у Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не наведено визначення терміна "пов'язані з банком особи", а стаття 52 Закону містить перелік груп "фізичних та/або юридичних осіб, які є пов'язаними з банком за відповідною ознакою, І які ідентифікуються як пов'язані з банком особи самим банком шляхом подання інформації Національному банку України або можуть набути статус пов'язаної з банком особи в порядку, визначеному цією статтею, у наслідок рішення Національного банку України".

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.