Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Лемака Василя Васильовича,

Тупицького Олександра Миколайовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Черногоренка Сергія Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 365, пункту 1 частини другої статті 366 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

Заслухавши суддю-доповідача Тупицького О.М. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Черногоренко Сергій Олександрович звернувся до Конституційного Суду України з конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 365, пункту 1 частини другої статті 366 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - Кодекс).

Положеннями частини першої статті 365 Кодексу визначається обсяг перевірки справи апеляційним судом, а пунктом 1 частини другої статті 366 Кодексу - результати розгляду апеляцій на певні види рішень.

З аналізу долучених до конституційної скарги матеріалів вбачається, що Городоцький районний суд Хмельницької області постановою від 25 липня 2018 року кримінальну справу про обвинувачення Черногоренка С.О. у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 Кримінального кодексу України, повернув на додаткове розслідування. Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 13 вересня 2018 року, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, зазначену постанову місцевого суду скасував та повернув справу на новий судовий розгляд. Одночасно вказаною ухвалою цей суд продовжив щодо обвинуваченого строк запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до 60 днів.

Черногоренко С.О. стверджує, що виходячи з оспорюваних положень Кодексу "обрання такого запобіжного заходу як взяття під варту було віднесено тільки до компетенції місцевих судів. Внаслідок чого продовження запобіжного заходу в апеляційному суді не могло бути предметом розгляду". Автор клопотання наголошує, що продовження строку названого запобіжного заходу без подання прокурора тягне за собою судову перевірку обґрунтованості такого продовження, тому "суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України та порушує право людини на свободу через недотримання принципів рівності, змагальності, незалежності і безсторонності суду, справедливості та законності судового рішення".

Обґрунтовуючи наведені твердження, Черногоренко С.О. посилається на положення Конституції України, Кодексу, Конвенції про захист прав людини І основоположних свобод 1950 року, юридичні позиції Європейського суду з прав людини та судові рішення у своїй справі.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України (пункт 9 статті 7); у конституційній скарзі зазначається обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); суб'єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України (частина перша статті 56); конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).