Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Мельника Миколи Івановича - головуючого, доповідача,

Саса Сергія Володимировича,

Шевчука Станіслава Володимировича,

розглянула питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Насірова Романа Михайловича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого, третього речень частини шостої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Мельника М.І. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Насіров Р.М. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність статтям 32, 33, 55, 64 Конституції України положень другого, третього речень частини шостої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс), відповідно до яких у разі необхідності строк, протягом якого на підозрюваного, обвинуваченого можуть бути покладені обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

Із аналізу конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає, що Солом'янський районний суд міста Києва ухвалою від 7 березня 2017 року застосував до підозрюваного Насірова Р.М. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, вказав дату закінчення дії ухвали про обрання щодо нього запобіжного заходу - 30 квітня 2017 року 23 год 50 хв, визначив розмір застави - 62 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 100 000 000 грн. У зв'язку із внесенням Насіровим Р.М. застави 16 березня 2017 року його було звільнено з-під варти.

Також вказаною ухвалою суд поклав на підозрюваного Насірова Р.М. такі обов'язки: прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні; здати на зберігання до

Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Автор клопотання стверджує, що у подальшому строк дії обов'язків, покладених на нього як на підозрюваного, неодноразово продовжувався щоразу на 2 місяці.

Обвинувальний акт щодо Насірова Р.М. 10 листопада 2017 року передано до Шевченківського районного суду міста Києва. Процесуальний статус Насірова Р.М. змінився з підозрюваного на обвинуваченого.

Прокурор у кримінальному провадженні 23 листопада 2017 року звернувся до колегії суддів Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу (в частині продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, у зв'язку із внесенням ним застави). Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 27 листопада 2017 року задовольнив клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 Кодексу, покладених на обвинуваченого Насірова Р.М., у зв'язку із внесенням ним застави та продовжив строк дії таких обов'язків до 25 січня 2018 року включно.

Суб'єкт права на конституційну скаргу зазначає, що Конституційний Суд України Рішенням від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу, згідно з яким за відсутності клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим. На думку Насірова Р.М., втрата чинності вказаним положенням Кодексу унеможливила автоматичне продовження запобіжного заходу, обраного щодо нього як підозрюваного на стадії досудового розслідування, після того, як справа була направлена до суду, а його процесуальний статус змінився. Автор клопотання вважає, що з 27 листопада 2017 року щодо нього як підозрюваного дія запобіжного заходу у вигляді застави була припинена, а щодо нього як обвинуваченого жодного запобіжного заходу обрано не було, тому покладення на нього як на обвинуваченого обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 Кодексу, є незаконним.

Суб'єкт права на конституційну скаргу стверджує, що "існуюча практика застосування судами загальної юрисдикції другого і третього речення частини шостої статті 194 КПК України, які не відповідають Конституції України (є неконституційними), особливо після ухвалення Конституційним Судом України рішення №1-рп/2017 від 23.11.2017 року, призводить до порушень гарантованих Конституцією України прав та свобод людини і громадянина".

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу; у конституційній скарзі зазначаються конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити закон України; обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (частина перша, пункти 5, 6 частини другої).

Зі змісту ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року випливає, що суд, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому Насірову Р.М. строку дії обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 Кодексу, не застосовував в остаточному судовому рішенні у його справі положення частини шостої статті 194 Кодексу, конституційність яких просить перевірити автор клопотання. Отже, в цій частині конституційна скарга не відповідає вимогам частини першої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".