Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Лемака Василя Васильовича - доповідача,

Тупицького Олександра Миколайовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Вербецького Костянтина Борисовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України , Цивільного процесуального кодексу України , Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Заслухавши суддю-доповідача Лемака В.В. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Вербецький Костянтин Борисович 16 липня 2018 року звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність статті 4-3 Конституції України (конституційність) положення абзацу першого частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України , Цивільного процесуального кодексу України , Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ (далі - Закон), щодо обов'язку позивача у трудових спорах про поновлення на роботі надавати докази наявності у нього переважного права на залишення на роботі.

Зі змісту конституційної скарги вбачається, що Вербецький К.Б. працював на посаді провідного інженера-конструктора товариства з обмеженою відповідальністю "Друкмаш-центр" (далі - Товариство). Згідно з наказом Товариства від 20 липня 2016 року № 141-К його було звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Вважаючи таке звільнення незаконним, Вербецький К.Б. звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда з позовом до Товариства про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням цього суду від 24 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 30 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 1 листопада 2017 року зазначені судові рішення залишив без змін. Вербецький К.Б. вважає, що застосування названим судом в остаточному судовому рішенні в його справі положення абзацу першого частини першої статті 60 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, порушує його гарантоване статтею 4-3 Конституції України право на захист від незаконного звільнення, оскільки зобов'язує позивача (працівника) у трудових спорах про поновлення на роботі надавати докази наявності у нього переважного права залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України.

Автор клопотання просить також поновити пропущений строк подання конституційної скарги.