Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Шаптали Наталі Костянтинівни - головуючої, доповідача,

Запорожця Михайла Петровича,

Мойсика Володимира Романовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Москаля Геннадія Геннадійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини четвертої статті 5, частин третьої, четвертої, сьомої, дев'ятої, десятої статті 7, статті 11 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" від 5 лютого 2015 року № 157-VIІІ (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 13, ст. 91) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Шапталу Н.К. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернувся Москаль Геннадій Геннадійович з клопотанням визнати такими, що не відповідають статті 7, частині другій статті 19, частині третій статті 22, статті 38, пунктам 29, 30 частини першої статті 85, пункту 13 частини першої статті 92, частині першій статті 133, частині першій статті 140, статті 144 Конституції України (є неконституційними), положення частини четвертої статті 5, частин третьої, четвертої, сьомої, дев'ятої, десятої статті 7, статті 11 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" від 5 лютого 2015 року № 157-VIII зі змінами (далі - Закон).

Автор клопотання стверджує, що вказаними положеннями Закону "встановлюється процедура, за якою рішення органів місцевого самоврядування та місцевого референдуму про добровільне об'єднання територіальних громад має подаватися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи обласної ради для прийняття ними рішення про "утворення об'єднаної територіальної громади". Такий підхід, на думку Москаля Г.Г., "в неконституційний спосіб вибудовує ієрархію юридичної сили рішень органів місцевого самоврядування різних рівнів" та "позбавляє територіальні громади сіл, селищ, міст самостійно вирішувати питання місцевого значення - приймати рішення про добровільне об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст".

Крім того, у конституційній скарзі зазначено, що оспорювані положення Закону фактично створюють "передумови для змін первинної ланки системи адміністративно-територіального устрою України за відсутності належної законодавчої основи", суперечать "ідеології добровільного об'єднання територіальних громад, які зобов'язані керуватися не законом, а перспективним планом формування територій громад відповідного регіону, згідно з методикою формування "спроможних" територіальних громад, що затверджується Кабінетом Міністрів України". Автор клопотання також звертає увагу, що Закон містить словосполучення "громадське обговорення", яке є невизначеним на законодавчому рівні.

У конституційній скарзі Москаль Г.Г. вказує, що у березні 2018 року він звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Верховної Ради України, у якому просив скасувати окремі положення Закону.

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 березня 2018 року відмовив у відкритті провадження, вказавши, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із цим судовим рішенням, Москаль Г.Г., як він зазначив у конституційній скарзі, звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою.

Верховний Суд постановою від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу залишив без задоволення, а ухвалу Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року - без змін.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.