розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, Державної санітарно-епідеміологічної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства охорони здоров'я України про поновлення на роботі, -

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної санітарно-епідеміологічної служби України, в якому просить:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 483-р "Про звільнення ОСОБА_4 з посади заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України";

2) визнати незаконним та скасувати наказ Держсанепідслужба України від 13.07.2016 року № 99-к "Про оголошення розпоряджень Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 483-р, 486-р";

3) поновити з 13.07.2016 року ОСОБА_4 на посаді заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України;

4) допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника Голови Держсанепідслужба України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою відповідач Кабінет Міністрів України звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 992-р ОСОБА_4 призначено на посаду заступника Голови Держсанепідслужби України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 994-р "Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України на ОСОБА_4" на ОСОБА_4 тимчасово покладено виконання обов'язків Голови Держсанепідслужби України.

Відповідно до наказу Держсанепідслужба України від 21.10.2014 року № 79-к позивач приступив до виконання обов'язків з 21.10.2014 року.

01 липня 2016 року позивачу оголошено підозру у вчинені злочину, відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 486-р "Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 994-р" скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 994-р "Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України на ОСОБА_4", яким на ОСОБА_4 тимчасово покладено виконання обов'язків Голови Держсанепідслужба України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 483-р "Про звільнення ОСОБА_4 з посади заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_4 звільнено з посади заступника Голови Держсанепідслужби України.

Наказом Держсанепідслужби України від 13.07.2016 року № 99-к "Про оголошення розпоряджень Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 483-р та № 486-р" визнано такими, що втратили чинність накази Держсанепідслужби України від 21.10.2014 року № 79-к та № 80-к.

Вважаючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 483-р та наказ Держсанепідслужби України від 13.07.2016 року № 99-к протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до ч. 11 Положення "Про Державну санітарно-епідеміологічну службу України" , затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року № 400/2011, голова Держсанепідслужби України має двох заступників, у тому числі одного першого.

Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі (п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" ).

Разом з тим, звільнення на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Частиною 3 статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Приписами ч. 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, реорганізація Держсанепідслужби України проводилась на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади".

Матеріали справи не містять доказів повідомлення належним чином ОСОБА_4 у зв'язку із реорганізацією Держсанепідслужби України.

Відсутні докази і того, що позивачу запропоновано іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

В своїй апеляційній скарзі Кабінет Міністрів України зазначає, що до порядку звільнення позивача мають застосовуватись норми Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та Закону України "Про державну службу" в редакції на момент виникнення обставин, що були підставою для звільнення.