Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України в складі:

Гультай Михайло Мирославович - секретар колегії,

Головатий Сергій Петрович - доповідач,

Колісник Віктор Павлович,

розглянула питання щодо відкриття конституційного провадження в справі за конституційною скаргою громадянина України Дзюби Анатолія Григоровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзаців шостого, сьомого пункту 3, абзаців шостого, сьомого підпункту 2 пункту 42 розділу І З акону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIІІ (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 6, ст. 40), частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Головатого С.П. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Громадянин України Дзюба Анатолій Григорович як суб'єкт права на конституційну скаргу (далі - Заявник) на підставі статті 151-1 Конституції України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 18/3976-358 від 3 серпня 2018 року) перевірити на відповідність Конституції України приписи абзаців шостого, сьомого пункту 3, абзаців шостого, сьомого підпункту 2 пункту 42 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIІІ (далі - Закон № 76-VIІІ), частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ зі змінами (далі - Закон № 1697-VIІ).

Згідно з цими приписами, що є предметом конституційної скарги, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначає Кабінет Міністрів України.

Заявник вважає, що ці приписи не відповідають статті 1, частині другій статті 3, статті 6, частинам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, статті 21, частинам другій, третій статті 22, частині першій статті 24, статті 46, частині першій статті 64, пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131-1 Конституції України.

2. Заявник починаючи з 23 лютого 2000 року отримує пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (далі - Закон № 1789-ХІІ) зі змінами.

Кабінет Міністрів України 9 грудня 2015 року видав Постанову "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" № 1013, якою було передбачено підвищення заробітної плати певним категоріям працівників органів прокуратури. Заявник 18 травня 2016 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - Управління) із заявою щодо перерахунку призначеної пенсії на підставі цієї постанови.

Управління 25 травня 2016 року відмовило Заявникові в перерахунку призначеної йому пенсії.

Заявник звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом, у якому просив визнати відмову Управління перерахувати призначену йому пенсію протиправною та зобов'язати Управління здійснити її перерахунок.

Вінницький міський суд Вінницької області постановою від 13 липня 2016 року відмовив Заявникові в задоволенні позову, ґрунтуючи своє рішення, зокрема, на такому: "... як на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, так і на момент розгляду справи судом, чинним законодавством не передбачено такої підстави для перерахунку пенсій прокурорам як підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. При цьому, визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України, який на даний час, відповідних рішень з цих питань не приймав".

Вінницький апеляційний адміністративний суд 22 червня 2017 року відмовив у задоволенні апеляційної скарги Заявника, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року залишив без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 8 травня 2018 року касаційну скаргу Заявника залишив без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року - без змін.

3. Заявник у конституційній скарзі стверджує, що "делегування Верховною Радою України своїх виключних повноважень Кабінету Міністрів України не лише порушує конституційний принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, створює загрозу для незалежності прокурорів, а й прямо посягає на гарантії фінансування прокуратури виключно в установленому законом порядку як засади організації та діяльності органів прокуратури в цілому".

Заявник вважає, що "делегування Верховною Радою України законодавчих повноважень Уряду є неприйнятним також з точки зору принципів "верховенства права", бо породжує правову невизначеність, порушує принцип заборони свавілля, що в кінцевому результаті призводить до порушення конституційних прав громадян, зокрема, щодо рівності всіх перед законом, закріплених у статті 21 та частині 1 статті 24 Основного Закону України".

На думку Заявника, "Верховна Рада України, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури", фактично скасовує право на перерахунок призначених пенсій, що є порушенням його конституційних прав, передбачених статтею 21, частиною третьою статті 22, частиною першою статті 64 Конституції України.