Велика палата Конституційного Суду України 20 вересня 2018 року постановила Ухвалу № 8-уп/2018 (далі - Ухвала), якою закрила конституційне провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності частині першій статті 8, частинам другій, третій статті 34 Конституції України (конституційності) окремого положення частини дев'ятої статті 46 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII (далі - Закон), за яким "стенограма засідання Кабінету Міністрів України є внутрішнім робочим документом Кабінету Міністрів України, що має конфіденційний характер", на підставі пункту 3 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим цим законом.

Категорично не погоджуючись із закриттям конституційного провадження у цій справі, вважаю за необхідне на підставі статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" викласти окрему думку щодо концептуальних недоліків аргументації Ухвали.

1. Велика палата Конституційного Суду України у пункті 3 мотивувальної частини Ухвали обмежилася доведенням того, що у конституційному поданні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини немає обгрунтування тверджень щодо неконституційності оспорюваного положення Закону. Зокрема, Велика палата Конституційного Суду України вдалася до оцінювання доцільності посилань автора клопотання на рішення Європейського суду з прав людини у справах "Угорська Спілка громадянських свобод проти Угорщини" від 14 квітня 2009 року та "Молодіжна ініціатива з прав людини проти Сербії" від 25 червня 2013 року, а також на окремі положення законів України "Про доступ до публічної інформації" та "Про інформацію".

1.1. У конституційному поданні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини наведені такі позиції Європейського суду з прав людини:

- "поняття "свобода одержувати Інформацію" охоплює право на доступ до інформації" (пункт 20 рішення у справі "Молодіжна ініціатива з прав людини проти Сербії" від 25 червня 2013 року);

- "з точки зору інтересів, які захищаються статтею 10 Конвенції , закон не може допускати використання довільних обмежень, які можуть набувати форм непрямої цензури, якщо влада створюватиме перешкоди для збору інформації. Збір інформації є, зокрема, важливою складовою частиною журналістики, і невід'ємним елементом свободи преси, що захищається"; "якщо публічні особи зможуть здійснювати цензуру ЗМІ й контролювати суспільні дискусії, посилаючись на свої особисті права і стверджуючи, що їхні думки з державних питань пов'язані з їхньою особистістю й тому є персональними даними, які не можуть бути розкриті без їхньої згоди, це матиме фатальні наслідки для свободи вираження думок в царині політики" (пункти 27, 37 рішення у справі "Угорська Спілка громадянських свобод проти Угорщини" від 14 квітня 2009 року).

Прикметно, що вказані позиції Європейського суду з прав людини відображають практику застосування і тлумачення статті 10 ("Свобода вираження поглядів") Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), мають загальний характер, тобто становлять ratio desidendi. До того ж названа стаття Конвенції співвідноситься зі статтею 34 Конституції України, на відповідність якій суб'єкт права на конституційне подання просить перевірити окреме положення частини дев'ятої статті 46 Закону.

У цьому контексті треба наголосити, що у Рішенні від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України вперше сформулював доктрину дружнього ставлення до міжнародного права, відповідно до якої практика тлумачення та застосування Конвенції Європейським судом з прав людини має враховуватися при розгляді справ у порядку конституційного судочинства (абзац третій підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини ). Конституційний Суд України послідовно дотримувався цієї доктрини у своїх наступних рішеннях (абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016 , абзац перший підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 квітня 2018 року № 3-р/2018 ).