Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Мельника Миколи Івановича - головуючого, доповідача,

Саса Сергія Володимировича,

Шевчука Станіслава Володимировича,

розглянула питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Синецької Людмили Андріївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини четвертої статті 96 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (Відомості Верховної Ради України, 2010 p., №№ 41-^45, ст. 529) у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2015 p., №№ 18-20, ст. 132).

Заслухавши суддю-доповідача Мельника М.І. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Синецька Л.А. звернулась до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 58 Конституції України (конституційність) частину четверту статті 96 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453) у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ (далі - Закон № 192), згідно з якою дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

З аналізу конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає, що у грудні 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції надійшли заяви координатора координаційної ради Коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області "Молода Черкащина" Феофілової В.В., Закревської Є.О. та заступника прокурора Черкаської області Семенова В.В. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецької Л.А. відповідно до Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" у зв'язку з постановленням нею 25 січня 2014 року ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно осіб, які були учасниками масових акцій протесту. У зв'язку із закінченням повноважень Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції листом за підписом секретаря цієї комісії від 29 лютого 2016 року вказані заяви про проведення перевірки стосовно судді Синецької Л.А. та пов'язані з їх розглядом документи надіслано для розгляду до Вищої ради юстиції.

Вища рада юстиції ухвалою від 21 липня 2016 року відкрила стосовно судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Синецької Л.А. дисциплінарну справу. Розглянувши цю справу, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 10 липня 2017 року притягнула суддю Синецьку Л.А. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

Не погоджуючись із цим рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, Синецька Л.А. оскаржила його до Вищої ради правосуддя. Свою незгоду із вказаним рішенням Синецька Л.А. аргументувала, зокрема, тим, що, на її думку, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя неправильно застосувала строки притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Вища рада правосуддя рішенням від 5 грудня 2017 року залишила вказане рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 29 березня 2018 року скаргу Синецької Л.А. на рішення Вищої ради правосуддя від 5 грудня 2017 року залишила без задоволення. У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на безпідставність доводів Синецької Л.А. про порушення Вищою радою правосуддя строків притягнення її до дисциплінарної відповідальності, зазначивши, що "після набрання чинності Законом № 2453-VІ (у редакції Закону № 192-VIII) уповноважений орган має право вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону".

Автор клопотання вважає, що "при ухваленні вказаного рішення був застосований закон України, що суперечить Конституції України".

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

2.1. Згідно з Конституцією України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність), зокрема, законів (пункт 1 частини першої статті 150); Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України (стаття 151-1).

Стверджуючи про невідповідність частини четвертої статті 96 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 частині першій статті 58 Конституції України, суб'єкт права на конституційну скаргу зазначає, що "під час постановлення судового рішення судом не враховано строки притягнення до відповідальності слідчого суді Синецької J1.A." та вказує, що проступки, які стали підставою для порушення дисциплінарної справи, мали місце 25 січня 2014 року. При цьому автор клопотання посилається на частину четверту статті 87 Закону № 2453 у редакції до внесення змін Законом № 192, згідно з якою дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Згідно з частиною четвертою статті 96 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. Аналізуючи зазначене положення Закону № 2453 автор клопотання робить висновок, що "з огляду на недопустимість зворотної дії закону в часі (стаття 58 Конституції України)