Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Лемака Василя Васильовича,

Тупицького Олександра Миколайовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Розенблата Борислава Соломоновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Тупицького О.М. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Розенблат Борислав Соломонович - звернувся до Конституційного Суду України з клопотаннямвизнати такими, що не відповідають частині другій статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 309 Кримінального процесуальногокодексу України (далі - Кодекс).

За змістом положень частини третьої статті 309 Кодексу скарги на ухвали слідчого судді, крім тих, що вказані у частинах першій, другій цієїстатті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бутиподані під час підготовчого провадження в суді.

З аналізу конституційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що в межах досудового розслідування у кримінальномупровадженні слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києваухвалою від 20 жовтня 2017 року надав дозвіл на проведення обшуку літака. Представники Розенблата Б.С. подали на зазначену ухвалу апеляційні скарги, однак апеляційний суд міста Києва ухвалою від 30 січня 2018 року відмовиву відкритті провадження за цими апеляційними скаргами у зв'язку з тим, що Кодексом не передбачено оскарження в апеляційному порядку такої ухвалислідчого судді. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції і відмовив у відкритті касаційного провадження ухвалоювід 27 лютого 2018 року.

Стверджуючи про неконституційність оспорюваних положень Кодексу, суб'єкт права на конституційну скаргу посилається на окремі положення Конституції України, Кодексу, Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод 1950 року, юридичні позиції Конституційного Суду України та практику Європейського суду з прав людини.

Розенблат Б.С. зазначає, що "відсутність механізму перевірки в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи суперечить положенням частини другої статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України у їх взаємозв'язку".

На думку автора клопотання, зміст пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, а також юридичні позиції Конституційного Суду України, практика Європейського суду з прав людини дають підстави длявисновку, що право на апеляційне оскарження судових рішень єгарантованим в усіх випадках, крім тих, коли закон містить пряму заборонуна таке оскарження, тобто право на апеляційне оскарження може бутиобмежене лише у виняткових випадках і виключно за умови, що такеобмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним. Положеннячастини третьої статті 309 Кодексу Розенблат Б.С. вважає такими, щонепропорційно обмежують право особи на доступ до суду.

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду Українивиходить з такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі зазначаються короткий виклад остаточного судовогорішення, в якому було застосовано відповідні положення закону України; обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (йогоокремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункти 3, 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).