1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Ухвала


УХВАЛА
ДРУГОЇ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОГО СЕНАТУ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Розенблата Борислава Соломоновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України
м. К и ї в
26 червня 2018 року
№ 197-2(ІІ)/2018
Справа № 3-217/2018(2679/18)
Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:
Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого, доповідача,
Лемака Василя Васильовича,
Тупицького Олександра Миколайовича,
розглянула на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Розенблата Борислава Соломоновича щодо відповідності Конституції України (конституційності)частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача Сліденка І.Д. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України
установила:
1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Розенблат Б.С. - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс), яка застосована в остаточному судовому рішенні Верховного Судувід 28 лютого 2018 року у його справі.
Відповідно до частини третьої статті 309 Кодексу скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти нихможуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Автор клопотання вважає, що частина третя статті 309 Кодексу суперечить частині другій статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, оскільки унеможливлює оскарження до судуапеляційної інстанції рішення слідчого судді про застосування запобіжногозаходу у вигляді застави.
На підтвердження своєї позиції Розенблат Б.С. наводить положення Конституції України, Кодексу, Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод 1950 року, рішення Європейського суду з правлюдини та рішення судів України, прийнятих у його справі, а такожюридичні позиції Конституційного Суду України, викладені в його рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007, від 27 січня 2010 року № З-рп/2010, від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010, від 8 липня 2010 року № 18-рп/2010, від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011, від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, від 22 квітня 2014 року № 4-рп/2014, від 8 квітня 2015 року № З-рп/2015, від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016.
2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду Українивиходить з такого.
2.1. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі має міститися обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думкусуб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідокзастосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скаргавважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першоїстатті 77).
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органівдержавної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службовихосіб. Як вбачається з матеріалів конституційної скарги, право Розенблата Б.С. на оскарження в суді рішень не було порушено, оскількипередбачена частиною третьою статті 309 Кодексу можливість податизаперечення проти ухвал слідчого судді під час досудового розслідування єспособом реалізації права та гарантії, закріплених в частині другій статті 55 Конституції України (право на оскарження в суді рішень, дій чибездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) та частині третій її статті 8 (звернення до судудля захисту конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України гарантується). Таким чином, визначені статтею 55 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина уцьому аспекті не порушено, а отже, автор клопотання не навів аргументів, які б доводили невідповідність частини третьої статті 309 Кодексу вимогамчастини другої статті 55 Конституції України.

................
Перейти до повного тексту