Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Касмініна Олександра Володимировича - головуючого,

Городовенка Віктора Валентиновича - доповідача,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою СлободянюкаІвана Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу другого частини другої статті 369 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Городовенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Слободянюк І.І. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) положення абзацу другого частини другої статті 369 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс), згідно з яким у разі вчиненняодним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майномвважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше невстановлено законом.

Суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що оспорюване положення Кодексу, застосоване у постанові Верховного Суду від 5 березня 2018 року, порушує його конституційні права "мати рівні з іншимигромадянами конституційні права і свободи", "не бути протиправнопозбавленим права власності", "володіти, користуватися і розпоряджатисясвоєю власністю", а викладені у цій постанові висновки щодо застосуваннявказаного положення суперечать сформованій у судовій практиці позиціїщодо розпорядження особами, які перебували у шлюбі, майном, набутимними за час шлюбу, після його розірвання виключно за їх згодою відповіднодо норм Кодексу та обмежують можливість захисту прав співвласників майна.

Автор клопотання стверджує, що положення абзацу другого частини другої статті 369 Кодексу не передбачає одержання згоди усіх співвласників у разі вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном одним із них, а також уповноважує на таке розпорядження одного співвласника, позбавляючи іншого з них права вчиняти правочини щодо цього майна. У зв'язку з наведеним, на його думку, зазначене положення Кодексу вносить "невизначеність" у відповідні правовідносини, суттєво погіршує правове становище співвласників, що не давали своєї згоди на відчуження спільного майна, обмежує їх конституційне право власності, якемає бути рівним для всіх громадян, та суперечить положенням частини першої статті 24, частин першої, четвертої статті 41 Конституції України. Також суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що у Кодексі не передбачено можливості попереднього і повного відшкодування дійсної вартості відчужуваного об'єкта спільної сумісної власності іншимспіввласникам, якщо один із них вчинив правочин щодо розпорядженнятаким об'єктом без згоди інших.

На обґрунтування своїх тверджень автор клопотання посилається на норми Конституції України, Кодексу, Сімейного кодексу України, Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2010 року № 18-рп/2010, позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, атакож на судові рішення у своїй справі.

До конституційної скарги Слободянюк І.І. долучив копії судових рішень у справі, в якій він був стороною, а саме рішення Святошинськогорайонного суду міста Києва від 1 липня 2015 року, ухвали апеляційного судуміста Києва від 6 грудня 2017 року, постанови Верховного Суду від 5 березня 2018 року.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду Українивиходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодонеконституційності закону України (його окремих положень) із зазначеннямтого, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думкусуб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідокзастосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавшиконституційну скаргу неприйнятною, зокрема, якщо її зміст і вимоги є очевидно необґрунтованими (частина четверта статті 77). Отже, суб'єкт права на конституційну скаргу повинен навести аргументи на підтвердженняпорушення його конституційних прав оспорюваним законом України(його окремими положеннями).