Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Шаптали Наталі Костянтинівни - головуючої,

Запорожця Михайла Петровича,

Мойсика Володимира Романовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою громадянина Карякіна Едуарда Сергійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення статті 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року № 2121-III (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Мойсика В.Р. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернувся громадянин Карякін Е.С. з клопотанням визнати таким, що не відповідає частині другій статті З, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, другій статті 55 Конституції України (є неконституційним), положення статті 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року № 2121-1ІІ зі змінами (далі - Закон), за яким "банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб".

Автор клопотання стверджує, що застосування в остаточному судовому рішенні в його справі оспорюваного положення Закону є порушенням його права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, гарантованого статтею 55 Основного Закону України.

Обґрунтовуючи твердження щодо неконституційності положення статті 79 Закону, Карякін Е.С. зазначає, що цим положенням звужено коло осіб, які мають право оскаржити рішення Національного банку України, чим порушено частини першу, другу статті 24 Конституції України, якою передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Автор клопотання зазначає, що окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 16 березня 2016 року частково задовольнив його адміністративний позов до Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, визнав незаконними і скасував постанову Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк" до категорії неплатоспроможних" від 24 грудня 2015 року № 934 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УкрІнБанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" від 24 грудня 2015 року № 239. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 квітня 2016 року залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 серпня 2016 року залишив без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд України постановою від 24 жовтня 2017 року скасував рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову Карякіна Е.С. до Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зазначивши, що зі змісту статті 79 Закону "заходи впливу Національного Банку України були спрямовані проти банку і оскаржити їх в судовому порядку може банк, або акціонер, котрий за певними критеріями може бути визнаний потерпілим від дій чи рішень Національного Банку України. Акціонер з правами і можливостями їх реалізації, подібними до тих, які має позивач, не є і не може бути учасником цих правовідносин".