Реалізація гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій щодо забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження й забезпечення яких є головним обов'язком держави (ст. ст. 3, 8, 55 Конституції України).

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон) визначено умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів. Зокрема, статтею 6 Закону встановлено заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації в будь-якій формі з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду.

Право на незалежний і безсторонній суд гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Забезпечення кожній особі цього права відповідно до стандартів Ради Європи, які визначені у міжнародних документах та роз'яснюються у практиці Європейського суду з прав людини, є обов'язком кожної держави - члена Ради Європи. Метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом лише на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.

Таким чином, суддівська незалежність у міжнародно-правовому аспекті - це не тільки право людини на незалежний суд, але й обов'язок держави та суду бути незалежним в процесі прийняття рішень, неупереджено виконувати свої функції, та відповідно, обов'язок держави забезпечувати таку незалежність суду від зовнішнього втручання не лише на законодавчому рівні, але і фактично, в тому числі шляхом забезпечення матеріальних та соціальних гарантій незалежності судді, його особистої безпеки та безпеки членів його сім'ї.

Отже, незалежність судді включає наступні елементи:

- зовнішня незалежність;

- внутрішня незалежність;

- матеріальні і соціальні гарантії незалежності, забезпечені державою;

- демонстрація суддями незалежності своїх дій задля формування довіри до судової влади.

Саме за наявності цих елементів у їх сукупності можна оцінити реальний стан незалежності судової влади в державі.

З огляду на те, що проблеми незалежності судової влади у багатьох аспектах є спільними для європейських країн, слід врахувати вже напрацьований міжнародний досвід в питаннях забезпечення незалежності суду, закріплений в рекомендаціях Ради Європи, в тому числі щодо подолання негативних явищ на шляху забезпечення незалежності суду.

Негативні висновки Венеціанської комісії, зроблені щодо Судової системи України, орієнтували на те, що забезпечення суддівської незалежності відповідно до стандартів Ради Європи стало одним із важливих завдань нашої держави протягом останніх кількох років.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Зокрема, статтями 6, 48 цього Закону встановлено заборону втручання в здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання й поширення інформації в будь-якій формі з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду.

Рада суддів України як вищий орган суддівського самоврядування не може залишатись осторонь ситуації, яка склалась у сфері дотримання конституційних гарантій самостійності судів, незалежності та недоторканності суддів.

Суди та судді постійно перебувають під шквалом нищівної критики, набирає поширення публічне коментування як ухвалених судових рішень у вкрай негативному світлі та й деяких обставин досудових розслідувань, та ще до винесення обвинувальних вироків суду, оголошують осіб винними у скоєнні злочинів. Висловлювання подібного змісту загалом підтримують емоційну напругу населення та все частіше викликають агресію, спрямовану на суддів.

Надання незбалансованих критичних коментарів на адресу судової системи є безвідповідальним і викликає серйозну проблему, оскільки тим самим підривається суспільна довіра і впевненість у системі правосуддя.

У своєму рішенні Європейський суд з прав людини підкреслив, що обсяг зобов'язань Держави щодо забезпечення розгляду незалежним та неупередженим судом у розумінні статті 6 Конвенції не обмежується судовою гілкою влади. Цей обсяг зобов'язань також покладає обов'язки на виконавчі, законодавчі та будь-які інші органи Держави, незалежно від їх рівнів, поважати та виконувати рішення та постанови суддів, навіть якщо ці органи не погоджуються з ними.

Таким чином, повага з боку інших гілок державної влади до Судової влади та судів є невід'ємною передумовою впевненості суспільства у судах та верховенства закону.

Необхідно зазначити, що рівень поваги суспільства до суду в Україні поступово зростає, хоча це відбувається досить повільно, протягом 2016 - 2017 років до Ради суддів України надійшла велика кількість звернень щодо випадків втручання в роботу суду шляхом блокування приміщень суду, зокрема блокування залів засідань, проявів неповаги до суду, що виявляється у хуліганському поводженні під час судового засідання, застосування щодо суддів насильства, публічного приниження честі та гідності, пошкодження їх майна, тиску на останніх та неправомірних втручань у процес здійснення судочинства з боку громадян та їх об'єднань. Найбільш поширеними є акції та протести біля будівель чи у приміщеннях судів та в залах судових засідань, розміщення неправдивих публікацій у засобах масової інформації, погрози суддям або скоєння проти них протиправних діянь.