Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Шаптали Наталі Костянтинівни (секретар колегії) - головуючої, доповідача,

Запорожця Михайла Петровича,

Мойсика Володимира Романовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Юдіна Сергія Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Заслухавши суддю-доповідача Шапталу Н.К. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Юдiн С.О. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - Кодекс), згідно з яким підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У конституційній скарзі Юдін С.О. зазначив, що він звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування Указу Президента Російської Федерації Путіна В.В. від 17 березня 2014 року, яким Республіка Крим визнана суверенною та незалежною державою.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року Юдіну С.О. було відмовлено у відкритті провадження за його позовом на тій підставі, як зазначив у конституційній скарзі автор клопотання, що його позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Юдін С.О. 23 січня 2017 року звернувся до суду із заявою про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року залишено без задоволення заяву Юдіна С.О. про перегляд ухвали цього ж суду від 19 березня 2014 року за нововиявленими обставинами.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 березня 2017 року залишив без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, обґрунтувавши це тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Юдіна С.О. на ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року з мотивів необґрунтованості.

У своїй конституційній скарзі автор клопотання зазначає, що застосоване в судовому рішенні в його справі положення пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу щодо "визначення підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами виключно тих істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи" суперечить частині першій статті 9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Обґрунтовуючи таке твердження, Юдін С.О. наголошує, що чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а саме пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, зокрема § 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведна проти Російської Федерації" від 18 листопада 2004 року, визначено, що "підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є обставини, що були та могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, однак на час розгляду справи об'єктивно не були доступні докази, які на час перегляду справи за нововиявленими обставинами вже є доступними та можуть призвести до іншого результату судового розгляду справи в результаті її перегляду за нововиявленими обставинами".

Автор клопотання також вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року про відмову у відкритті провадження у справі за його позовом до Президента Російської Федерації на тій підставі, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, не відповідає положенням статті 2, частинам другій, четвертій статті 5, частині третій статті 8, частині першій статті 9 та статті 73 Конституції України. Таке твердження Юдін С.О. обґрунтовує тим, що Харківський окружний адміністративний суд, відмовивши ухвалою від 19 березня 2014 року у відкритті провадження в його адміністративній справі з підстави неналежності розгляду заяви в порядку адміністративного судочинства, повинен був роз'яснити в ухвалі, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд заяви, чого суд не зробив і цим порушив його права.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

2.1. Законом України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) чинних актів (їх окремих положень);

з метою захисту та відновлення прав особи Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності (частини перша, друга статті 8).

Предметом перевірки на відповідність Конституції України автор клопотання визначив положення пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу.

Верховна Рада України 3 жовтня 2017 року прийняла Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII (далі - Закон № 2147), згідно з розділом 3 якого Кодекс викладено у новій редакції.

У розділі 6 "Прикінцеві положення" Закону № 2147 встановлено, що "цей Закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., №31, ст. 545), опублікованим у газеті "Голос України", крім: змін до Закону України "Про Вищу раду правосуддя", передбачених розділом 4 цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону; змін до частини третьої статті 82, пунктів 4, 6 частини першої статті 106, статей 133, 147, 152, 155, розділу XII Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону".