Перша колегія судців Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Шаптали Наталі Костянтинівни (секретар колегії) - головуючої,

Запорожця Михайла Петровича,

Мойсика Володимира Романовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою громадянки Клюєнкової Ольги Миколаївни щодо відповідності Конституції України (конституційностi) Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889 VIII (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43) зі змінами, зокрема його статті 90.

Заслухавши суддю-доповідача Мойсика В.Р. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернулася громадянка Клюєнкова О.М. з клопотанням визнати таким, що не відповідає статті 8, частині третій статті 22, статті 46, частині першій статті 58, статті 64 Конституції України (є неконституційним), Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ зі змінами (далі - Закон), у тому числі положення його статті 90, за якою "пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Клюєнкова О.М. стверджує, що застосований до спірних правовідносин Закон, у тому числі положення його статті 90, звужує її право на перерахунок пенсії державного службовця у разі підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям, що не відповідає приписам частини третьої статті 22 Конституції України і, як наслідок, порушує положення її статті 46, якою гарантовано право на соціальний захист.

Автор клопотання зазначає, що Московський районний суд міста Харкова постановою від 28 грудня 2016 року відмовив йому в задоволенні адміністративного позову до управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова щодо оскарження відмови в перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 9 грудня 2015 року № 1013 зі змінами. Суд першої інстанції, посилаючись на приписи статті 90 Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV зі змінами, мотивував свою відмову відсутністю з 1 травня 2016 року (тобто з дати набрання чинності Законом, положення якого оспорюється) підстав для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.

Не погодившись з таким рішенням Московського районного суду міста Харкова, автор клопотання звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного адміністративного суду, який своєю постановою від 23 лютого 2017 року залишив рішення суду першої інстанції без змін. Вказана постанова суду апеляційної інстанції є остаточною у справі Клюєнкової О.М., оскільки за частиною десятою статті - 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ (в редакції, яка була чинною на момент розгляду судом апеляційної інстанції справи автора клопотання) у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

2.1. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі зазначається обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необгрунтованими (частина четверта статті 77). Отже, суб'єкт права на конституційну скаргу, звертаючись до Конституційного Суду України та стверджуючи про невідповідність оспорюваного закону України (його окремих положень) Основному Закону України, повинен навести аргументи, які свідчили б про обґрунтованість змісту і вимог конституційної скарги.