Конституційний Суд України у складі суддів:

Бауліна Юрія Васильовича - головуючого,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Колісника Віктора Павловича,

Кривенка Віктора Васильовича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Мойсика Віктора Романовича,

Саса Сергія Володимировича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шевчука Станіслава Володимировича - доповідача,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 11 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 5, ст. 54).

Заслухавши суддю-доповідача Шевчука С.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 49 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 11 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-VIII (далі - Закон), якими передбачено, що норми і положення окремих законів України застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.

Автори клопотання наголошують, що "соціальні пільги і гарантії, передбачені та гарантовані у тридцяти шести законодавчих актах України надаватимуться та виплачуватимуться по залишковому принципу у "ручному" режимі Кабінетом Міністрів України та в залежності від того, скільки коштів залишатиметься у державному чи місцевих бюджетах та бюджеті Фонду соціального страхування України".

Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що приписи пункту 11 Прикінцевих положень Закону не відповідають частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, 46, 64, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України та "не узгоджуються з нормами міжнародного права, які в силу статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України".