Заслухавши доповідь заступника Голови, секретаря Пленуму Вищого адміністративного суду України Смоковича М.І. про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, Пленум Вищого адміністративного суду України

1. Доповідь заступника Голови, секретаря Пленуму Вищого адміністративного суду України Смоковича М.І. взяти до відома.

2. Огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (додається) довести до відома суддів адміністративних судів.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На сьогодні Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням рішень в адміністративних справах - це зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 267 КАС України) та шляхом вирішення і розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (стаття 181 КАС України).

Перша форма судового контролю є відносно новою і адміністративними судами застосовується нечасто. Основною причиною цього є неоднакове розуміння судами окремих положень статті 267 КАС України.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" пленум вищого спеціалізованого суду систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицій вищого спеціалізованого суду з посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані.

У Вищому адміністративному суді України здійснено вивчення практики застосування адміністративними судами статті 267 КАС України.

За результатом цієї роботи сформовано огляд правових позицій Вищого адміністративного суду України, наведених у рішеннях суду, у яких вирішено питання застосування тих положень вказаної статті, що викликали певні труднощі у правозастосовній практиці адміністративних судів різних інстанцій.

Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У судовій практиці трапляються випадки, коли суди по-різному визначають строк, у який суд може реалізувати таке право.

Прикладом розгляду судом цього питання є ухвала Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року № К/800/18471/14.

Установити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень-відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі

Щодо вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати суду звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, Вищий адміністративний суд України зазначив таке.

Відповідно до частини першої статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Указаній нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної може бути встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Разом із цим суд зазначив, що вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

(Ухвала Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2016 року, реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень -56279238).

Актуальними для судової практики є питання, які виникають під час застосування частини дев'ятої статті 267 КАС України.

Згідно з абзацом першим частини дев'ятої статті 267 цього Кодексу особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Аналіз судових рішень, ухвалених за результатом розгляду таких заяв, показав, що у багатьох випадках і заявникам, і судам важко було визначитися із характером спірних відносин, а саме: чи пов'язані спірні відносини з неналежним виконанням рішення суду, чи є самостійними позовними вимогами.

У зв'язку з цим наводимо приклади застосування Вищим адміністративним судом України частини дев'ятої статті 267 КАС України.

У разі коли позивач обґрунтовує заяву протиправними діями відповідача з невиконання рішення суду та направляє вимоги на досягнення результатів, передбачених статтею 267 КАС України, ця заява повинна розглядатись з дотриманням процедур та порядку, встановлених у цій статті

Гр. Б. звернулася до суду з позовом до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Вінницький районний суд Вінницької області постановою від 2 квітня 2015 року в позові відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким провадження у справі закрив.

Суди встановили, що позивачка зверталася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення 21 сесії Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області 6 скликання від 5 березня 2013 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по оформленню права власності на земельну ділянку", зобов'язання надати такий дозвіл.

Вінницький районний суд Вінницької області постановою від 8 січня 2014 року визнав протиправним та скасував рішення 21 сесії Вороновицької селищної ради 6 скликання від 5 березня 2013 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по оформленню права власності на земельну ділянку", у решті позовних вимог відмовив.

Постановою від 19 лютого 2014 року Вінницький апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду від 8 січня 2014 року в частині відмови в задоволені позовних вимог, прийняв у цій частині нову постанову, якою зобов'язав Вороновицьку селищну раду повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації на оформлення права власності на земельну ділянку.

На 31 сесії Вороновицької селищної ради Вінницького району 6 скликання від 3 червня 2014 року заяву позивача щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації з безоплатної передачі земельної ділянки у власність розглянуто та прийнято рішення, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації гр. Б. зі встановлення меж земельної ділянки, зобов'язано гр. Б. погодити технічну документацію зі встановлення меж земельної ділянки в натурі з відповідними уповноваженими органами та подати її на розгляд та затвердження згідно з чинним законодавством.

Указуючи на те, що відповідач не виконав постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, позивач звернулася з позовом до суду.

Вінницький районний суд Вінницької області 2 квітня 2015 року розглянув заяву позивача як новий позов та відмовив у його задоволенні.

Суд апеляційної інстанції провадження у справі закрив, посилаючись на те, що позивач повинен був звернутися із заявою про судовий контроль відповідно до вимог статті 267 КАС України.

Вищий адміністративний суд України визнав такі висновки передчасними з огляду на таке.

Згідно з частинами дев'ятою та десятою статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.

Заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дня її підписання. У разі якщо заява подається представником, у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі. Одночасно із заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, постановленою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.

Аналіз положень статті 267 КАС України та статті 2 цього Кодексу свідчить, що позов, який направлений на контроль за виконанням судових рішень, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконанням судового рішення.

Вищий адміністративний суд України зазначив, що позивач обґрунтовував заяву протиправними діями відповідача з невиконання рішення суду апеляційної інстанції від 19 лютого 2014 року та направляє вимоги на досягнення результатів, передбачених статтею 267 КАС України.

Також Вищий адміністративний суд України вказав, що суд першої інстанції розглянув заяву позивача в порядку позовного провадження як новий позов, тоді як судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах повинен розглядатися в порядку статті 267 КАС України з додержанням певної процедури та порядку.

Суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у справі виходячи з того, що заява не відповідає вимогам абзацу другого частини дев'ятої статті 267 КАС України, оскільки, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, остання ухвалою суду, постановленого в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Крім того, такі мотиви не є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

(Ухвала Вищого адміністративного суду України від 8 жовтня 2015року, реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 52262149).

Іншим прикладом може слугувати ухвала Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року № К/800/48908/15.

Вимога про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є самостійною позовною вимогою. Така вимога не пов'язана з виконанням судового рішення про стягнення такої допомоги

У серпні 2015 року гр. Н. звернулася з позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука (далі - Виконавчий комітет), в якому просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік за період з січня 2010 року по червень 2015 року в сумі 1420 гривень 74 копійки.

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області постановою від 25 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 жовтня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги, заявлені в адміністративному позові, не підлягають розгляду в порядку позовного провадження, натомість повинні розглядатись за правилами частини дев'ятої статті 267 КАС України.

Відповідно до абзацу першого частини дев'ятої статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Суд апеляційної інстанції встановив, що постановою від 24 грудня 2014 року Харківський апеляційний адміністративний суд зобов'язав Виконавчий комітет нарахувати та виплатити позивачці матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати, що становить 1404,45 гривні, однак вищевказане рішення виконано лише в частині нарахування спірних коштів.

Урахувавши ці обставини, а також проаналізувавши зміст позовної заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що її вимоги підлягають розгляду за правилами часини дев'ятої статті 267 КАС України.

Разом із тим Вищий адміністративний суд України зазначив, що вказаною процесуальною нормою врегульовано порядок розгляду заяви щодо оскарження дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови суду, прийнятої на користь особи-позивача або про порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

У цьому разі позивачка просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка не була виплачена їй у 2009 році, за період з січня по червень 2015 року в сумі 1420 гривень 74 копійки.

Стосовно цього Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що звернені до суду першої інстанції вимоги позовної заяви не свідчать про намір гр. Н. оскаржити дії чи бездіяльність, вчинену Виконавчим комітетом на виконання вказаної постанови суду, або порушення її прав, підтверджених цим судовим рішенням.