Голова Верховного Суду України Романюк Я.М. уніс на розгляд Пленуму Верховного Суду України подання про прийняття рішення стосовно звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) абзацу сьомого пункту "а" частини першої статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) в аспекті умов призначення пенсії за вислугу років працівникам правоохоронних органів. Підставою для цього подання стала ухвала Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 липня 2016 року, постановлена за клопотанням Кожухар О.Б., про зупинення провадження у справі № 537/1980/16-а за позовом Кожухар Оксани Борисівни до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пенсію за вислугою років, а також про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України конституційного подання щодо відповідності окремих положень пункту 8 частини шостої розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI) у частині внесення змін до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII приписам статей 1, 3, 8, 17, 21, 22, 43 та 64 Конституції України.

На думку Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області, попри визначену мету Закону № 3668-VI - реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України - його практичне застосування допускає звуження права працівників правоохоронних органів на призначення пенсії за вислугу років, права на достатній життєвий рівень у зв'язку з установленням Законом № 3668-VI додаткових умов призначення відповідної пенсії.

Указаними змінами передбачено збільшення строку обчислення вислуги років для працівників правоохоронних органів. Так, вислуга років працівників правоохоронних органів, необхідна для одержання пенсії, поетапно зростає з 20 до 25 років й обчислюється в календарному вираженні.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII у редакції, яка була чинною до 30 вересня 2011 року, пенсія за вислугу років призначалась особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону (за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону ), незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.

Тобто позивач Кожухар О.Б., вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, обґрунтовано розраховувала на те, що при набутті нею стажу у 20 років вона матиме право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки таке її право було передбачено пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII .

Натомість пунктом 8 частини шостої розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 3668-VI було внесено зміни до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII , якими передбачено призначення пенсії за вислугу років, а саме особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Оскільки змінами, унесеними згідно із Законом № 3668-VI, збільшено строк обчислення вислуги років для призначення пенсії працівникам правоохоронних органів, яких звільнено з органів внутрішніх справ у запас через хворобу, набуту у зв'язку із виконанням службових обов'язків, та які втратили працездатність, то фактично відбулося позбавлення права останніх на отримання спеціальної пенсії як альтернативної до загальної пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .

Вивчивши надіслану ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 липня 2016 року та додані до неї матеріали, Пленум Верховного Суду України дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності абзацу сьомого пункту "а" частини першої статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в аспекті умов призначення пенсії за вислугу років працівникам правоохоронних органів, зважаючи на нижченаведене.

Статтею 40 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" визначено вичерпне коло суб'єктів права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України у випадках, передбачених пунктом 1 статті 13 цього Закону (зокрема з питань конституційності законів та інших правових актів), а саме: Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" визначено повноваження Верховного Суду України та Пленуму Верховного Суду України, зокрема щодо прийняття рішення про звернення до Конституційного Суду України стосовно конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України (пункт 5 частини другої статті 38, пункт 5 частини другої статті 46 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (із наступними змінами), окремі положення пункту 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у взаємозв'язку з положеннями підпункту 3 частини першої пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України).