Конституційний Суд України у складі суддів:

Кривенка Віктора Васильовича - головуючого,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Колісника Віктора Павловича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Мойсика Володимира Романовича,

Саса Сергія Володимировича,

Сліденка Ігоря Дмитровича - доповідача,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шевчука Станіслава Володимировича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України .

Заслухавши суддю-доповідача Сліденка І.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати частину шосту статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс) такою, що не відповідає частині першій статті 8, частині першій статті 55, статті 129 Конституції України.

Відповідно до частини шостої статті 182 Кодексу постанова суду у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання виконується негайно.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зазначає, що у статті 39 Конституції України передбачено умови, за яких реалізація права на свободу мирних зібрань може бути обмежена і таке обмеження встановлюється лише судом. Оскарження такого рішення суду є засобом захисту цього права від можливого свавільного обмеження, а тому дуже важливо, щоб перегляд справи судом апеляційної інстанції був ефективним засобом захисту права на свободу мирних зібрань, тобто таким, що здатен припинити порушення і відновити право.

Неконституційність частини шостої статті 182 Кодексу автор клопотання вбачає в тому, що постанова суду першої інстанції у справі про обмеження права на свободу мирних зібрань підлягає негайному виконанню після винесення навіть у разі її оскарження в апеляційному порядку.

Проте суд апеляційної інстанції відповідно до положень Кодексу ухвалює судове рішення протягом одного місяця і трьох днів з дня отримання судом апеляційної скарги. Тобто таке рішення може бути ухвалено після дати, на яку планувався захід, що зводить нанівець суть права на ефективний судовий захист та не гарантує відновлення реалізації права на свободу мирних зібрань.