- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Ухвала
УХВАЛА
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 18 частини третьої статті 3 у взаємозв'язку з частиною першою статті 92, пункту 6 частини другої статті 14, пунктів 2, 3, 4, 5 частини першої статті 15, абзацу п'ятого підпункту 18 пункту 3 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу"
м. Київ 18 жовтня 2016 року № 67-у/2016 |
Справа № 2-40/2016 |
Конституційний Суд України у складі суддів:
Бауліна Юрія Васильовича - головуючого,
Вдовіченка Сергія Леонідовича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Колісника Віктора Павловича - доповідача,
Кривенка Віктора Васильовича,
Литвинова Олександра Миколайовича,
Мельника Миколи Івановича,
Мойсика Володимира Романовича,
Саса Сергія Володимировича,
Шевчука Станіслава Володимировича,
розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) положень пункту 18 частини третьої статті
3 у взаємозв'язку з частиною першою статті
92, пункту 6 частини другої статті
14, пунктів 2, 3, 4, 5 частини першої статті
15, абзацу п'ятого підпункту 18 пункту 3 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення"
Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43).
Заслухавши суддю-доповідача Колісника В.П. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
установив:
1. Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають
Конституції України (є неконституційними), положення пункту 18 частини третьої статті
3 у взаємозв'язку з частиною першою статті
92, пункту 6 частини другої статті
14, пунктів 2, 3, 4, 5 частини першої статті
15, абзацу п'ятого підпункту 18 пункту 3 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" (за конституційним поданням - абзацу п'ятого пункту 18 частини третьої Прикінцевих і перехідних положень)
Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон).
У пункті 18 частини третьої статті
3 Закону визначено, що дія
Закону не поширюється на працівників патронатних служб; у частині першій статті
92 Закону встановлено, що посади помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів належать до посад патронатної служби. Після набрання Законом чинності особи, які обіймали посади помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, втратили статус державних службовців і ряд соціальних гарантій, звільнились від обов'язків, пов'язаних із проходженням державної служби. Такі зміни, на думку автора клопотання, суперечать частині третій статті
22 Конституції України і можуть призвести до порушення частини першої статті
126 Основного Закону України .
За пунктом 6 частини другої статті
14 Закону до складу Комісії з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія) входить представник Державної судової адміністрації України. Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5 частини першої статті
15 Закону Комісія: проводить конкурс на зайняття вакантних посад державної служби
категорії "А" та вносить суб'єкту призначення пропозиції щодо переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на вакантну посаду; розглядає пропозиції та надає згоду на дострокове звільнення з посади за ініціативою суб'єкта призначення державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", та повідомляє про своє рішення суб'єкта призначення і центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби; вносить пропозиції суб'єкту призначення щодо переведення державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу у випадках, передбачених статтею
34 Закону; здійснює дисциплінарні провадження щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", та вносить суб'єкту призначення пропозиції за наслідками дисциплінарного провадження.
У конституційному поданні зазначено, що в контексті діяльності Комісії із реалізації відповідних повноважень стосовно державних службовців
категорії "А" системи судової влади положення пункту 6 частини другої статті
14, пунктів 2, 3, 4, 5 частини першої статті
15 Закону створюють передумови для внесення дисбалансу в існуючу систему стримувань і противаг у відносинах виконавчої й судової влади, суперечать основоположним принципам незалежності функціонування судової влади, тому не відповідають статті
6, частинам першій, другій статті
126, частині другій статті
130 Конституції України.
Абзацом п'ятим підпункту 18 пункту 3 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення"
Закону в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року
№ 2453-VI виключено абзац другий частини першої статті
147, згідно з яким розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого була віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлювався у розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, а посадові оклади працівників апарату суду, посади яких були віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлювались з коефіцієнтом 1, 3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких були віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Верховний Суд України стверджує, що виключення вказаних положень
Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не відповідає частині третій статті
22 Конституції України , оскільки призвело до звуження змісту та обсягу існуючих трудових прав державних службовців, які працюють в апаратах судів. Автор клопотання також наголошує на тому, що надання
Законом Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір фінансування працівників апаратів судів загальної юрисдикції без закріплення законодавчих критеріїв чи обов'язку погодження розміру фінансування з представниками судової влади суперечить статті
6 Конституції України, оскільки створює механізм втручання виконавчої влади в діяльність судової.
Необхідність звернення до Конституційного Суду України Верховний Суд України обґрунтовує тим, що оспорювані положення
Закону не узгоджуються зі статтями
1,
3,
6, частиною третьою статті
22, частинами першою, другою статті
126, частиною другою статті
130 Конституції України, "створюють загрозу незалежності й недоторканності суддів та звужують існуючі права працівників судової системи".
................Перейти до повного тексту