Голова Верховного Суду України Романюк Я.М. уніс на розгляд Пленуму Верховного Суду України подання про прийняття рішення стосовно звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності підпункту 1 пункту 28 Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VII) на підставі ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі № 806/4915/15 про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності підпункту 1 пункту 28 Закону № 1166-VII.

Пленум Верховного Суду України дійшов висновку щодо відсутності обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням для вирішення питання стосовно відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 1 пункту 28 Закону № 1166-VII, виходячи з нижченаведеного.

1. Позивач у зазначеній справі звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, апеляційного суду Житомирської області про визнання дій протиправними та нарахування належної суми вихідної допомоги судді.

Судом установлено, що 8 січня 2015 року позивач досяг 65-річного віку, за 2 місяці до цього подав заяву до Вищої ради юстиції про звільнення, а постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року його було звільнено з посади у зв"язку з поданням заяви про відставку.

Позивач звернувся до голови апеляційного суду Житомирської області з тим, щоб за погодженням із Державною судовою адміністрацією України позитивно вирішити питання про нарахування і виплату вихідної допомоги судді у зв"язку з відставкою. Проте позивачеві було відмовлено в проханні, оскільки стаття 136 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) на момент виходу судді у відставку не була чинною.

З 15 грудня 1992 року, коли позивач працював суддею, почав діяти Закон України № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-XII), частиною третьою статті 43 якого із змінами Закону № 4015-ХІІ від 24 лютого 1994 року було передбачено: "Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку".

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону № 2453-VI Закон № 2862-XII визнано таким, що втратив чинність, крім статей 43 та 44, які втратили чинність із 1 січня 2011 року.

Водночас право на отримання вихідної допомоги було передбачено й частиною першою статті 136 Закону № 2453-VI, згідно з якою судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Однак указану норму було виключено на підставі Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII, який набрав чинності 1 квітня 2014 року.

На думку позивача, вимоги прийнятого 27 березня 2014 року Закону № 1166-VII, який за назвою і змістом носить тимчасовий характер і пов"язаний з конкретним фінансовим та економічним становищем держави, можуть поширюватися на нових працівників, тобто суддів, які почали працювати після цього часу, а також не мали на той час відповідного стажу судді.

Натомість, на думку позивача, на суддів, які станом на 27 березня 2014 року вже мали відповідний стаж роботи і, таким чином, мали право на вихідну допомогу при виході у відставку, поширюється дія статті 136 Закону № 2453-VI, до внесення змін Законом № 1166-VII, незалежно від моменту виходу у відставку.

Позивач зазначає про порушення його конституційних прав і свобод, акцентуючи увагу, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а Основний Закон України має найвищу юридичну силу. Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно зі частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією України й законами України. За вимогами частини першої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання суддів.

Під час розгляду справи позивач заявив клопотання про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 1 пункту 28 Закону № 1166-VII.

Дослідивши матеріали справи та з метою досягнення однозначної визначеності про те, чи відповідають у контексті доводів позивача окремі згадані положення Закону № 1166-VII положенням статей 22 і 126 Конституції України, з метою з"ясування питання щодо конституційності цих положень Закону № 1166-VII, забезпечення застосування при вирішенні спору норм Закону № 1166-VII, які відповідають Конституції України, а також з метою забезпечення дотримання конституційних прав і свобод позивача Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 листопада 2015 року відповідно до частини п"ятої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону № 1166-VII.