Конституційний Суд України у складі суддів:

Бауліна Юрія Васильовича - головуючого, доповідача,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Саса Сергія Володимировича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шевчука Станіслава Володимировича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Заїченка Володимира Георгійовича щодо офіційного тлумачення положень статей 43, 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 49, ст. 272) зі змінами, положення частини першої статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 30, ст. 260) зі змінами у взаємозв'язку з положенням статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР зі змінами, а також стосовно "чинності і навіть наявності" Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010.

Заслухавши суддю-доповідача Бауліна Ю.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Заїченко В.Г. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення:

- положень статей 43, 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР зі змінами у взаємозв'язку з положеннями § 112 рішення Європейського суду з прав людини від 26 лютого 2015 року у справі "Заїченко проти України (№ 2)", яке набуло статусу остаточного 6 липня 2015 року (далі - Рішення), положенням пункту 1 статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яким встановлено обов'язкову силу остаточних рішень Європейського суду з прав людини;

- положення частини першої статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV зі змінами (далі - Закон № 3477), яким передбачено обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції , у взаємозв'язку з положенням статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" в частині "безглуздого та такого, що суперечить рішенням Конституційного Суду України, втручання у законодавство України" рішень Європейського суду з прав людини.

Також автор клопотання порушує питання "чинності і навіть наявності" Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 (у справі за його конституційним зверненням) в контексті § 112 Рішення та пункту 1 статті 46 Конвенції у зв'язку з набранням Рішенням статусу остаточного.

За Законом України "Про Конституційний Суд України" суб'єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом України у випадку, передбаченому пунктом 4 статті 13 цього закону, є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи (стаття 43); рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання (стаття 69).

Згідно з § 112 Рішення "у правовій системі України особа не має права на індивідуальну заяву до Конституційного Суду України, який є єдиною інстанцією, повноважною скасовувати законодавчі акти".

Необхідність в офіційному тлумаченні вказаних положень Закону України "Про Конституційний Суд України" та Закону № 3477 суб'єкт права на конституційне звернення обґрунтовує, наводячи власні оціночні твердження стосовно помилковості Рішення в частині встановлення у його § 112 відсутності у фізичних осіб права звертатися до Конституційного Суду України, що порушує його конституційне право на звернення до суду.

2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання про відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Першою колегією суддів Конституційного Суду України Ухвали від 19 листопада 2015 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" , виходить з такого.