Заслухавши та обговоривши інформацію членів Ради суддів України Бутенка В.О., Костенка В. Г. про звернення до Венеціанської Комісії щодо відповідності європейським стандартам Проекту змін до Конституції України в частині правосуддя, відповідно до статей 124, 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням X позачергового з'їзду суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України

1. Прийняти за основу проект звернення до Венеціанської Комісії щодо відповідності європейським стандартам Проекту змін до Конституції України в частині правосуддя, що додається.

2. З метою підготовки звернення до Венеціанської Комісії щодо відповідності європейським стандартам Проекту змін до Конституції України в частині правосуддя створити робочу групу у складі:

- представників судів загальної юрисдикції, які надавали пропозиції Раді суддів України щодо звернення до Венеціанської Комісії (за їх згодою).

3. Доручити членам робочої групи підготувати звернення до Венеціанської Комісії щодо відповідності європейським стандартам Проекту змін до Конституції України в частині правосуддя до чергового засідання Ради суддів України.

04.09.2015 Конституційною комісією затверджено Проект змін до Конституції України в частині правосуддя (надалі за текстом - Проект або Проект змін до Конституції України), який направлено до Європейської комісії за демократію через право (далі - Венеціанська Комісія), з метою отримання висновку щодо його відповідності європейським стандартам.

З огляду на зміст вказаного Проекту та норми діючої Конституції України і Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , на нашу думку, виникла термінова необхідність прийняття Радою суддів України рішення про звернення до Венеціанської Комісії з приводу наступного.

I. Згідно положень названого Проекту, у статті 126 Конституції України, яка стосуватиметься незалежності і недоторканості суддів, пропонується визначити, що суддя не може бути без згоди Вищої ради правосуддя затриманий чи утримуватись під вартою до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час вчинення або безпосередньо після вчинення злочину.

Той факт, що вказану згоду буде надавати не Верховна Рада України, як це передбачено зараз, а орган, який має формуватись здебільшого з суддів, звичайно, можна тільки вітати, оскільки такі нововведення посилюють незалежність суддів.

Однак, за змістом запропонованих змін, така згода не є потрібною у випадку затримання судді під час вчинення або безпосередньо після вчинення злочину.

За викладених обставин існує дуже велика ймовірність того, що після оголошення будь-якого судового рішення (рішення, ухвали, постанови, вироку) незадоволена сторона може подати заяву про вчинений суддею злочин, зокрема - Винесення неправосудного рішення, передбаченого ст. 375 КК України . При цьому, реєстрація такої заяви в Єдиному реєстрі досудових розслідувань має бути здійснена негайно, але не пізніше 24 годин після подання такої заяви, що прямо передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України. При цьому, для початку досудового розслідування від відповідного органу не вимагається перевірка цих відомостей на предмет наявності всіх елементів складу злочину, оскільки є достатнім лише наявність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, автоматично збільшуються ризики свавільного затримання судді.

Запропоновані новели, в сукупності з нині діючим законодавством України, не посилюють, а становлять загрозу незалежності судді, оскільки створюють можливості для тиску на нього в описаний спосіб, як звичайними громадянами, так і політиками, в тому числі діючої влади.

В своєму спільному висновку № 588/2010 від 18 жовтня 2010 року щодо Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Висновок) Венеціанська комісія прямо зазначила, що "Судді мають бути вільними виносити рішення, які не матимуть популярності серед політиків або не подобатимуться певним особам" (п. 60).

II. Також пунктом 5 частини 7 статті 126 Проекту внесення змін до Конституції України передбачені підстави припинення повноважень судді у разі набрання сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення ним умисного злочину. Тобто вчинення суддею злочину з необережності та наявність обвинувального вироку за такий злочин, відповідно до вказаної вище норми, не є підставою для звільнення судді або припинення його повноважень. Така редакція норми Конституції, на нашу думку, дозволяє відправлення правосуддя суддею, щодо якого набрав законної сили вирок про скоєння ним злочину, що є неприпустимим з огляду на вимогу відповідності судді найвищим моральним засадам суспільства.

III. Статтею 126 Проекту внесення змін до Конституції України пропонується також визначити, що підставою для звільнення судді є вчинення ним дисциплінарного проступку, за грубе чи систематичне нехтування своїми обов'язками - що є несумісним зі статусом судді або виявило його явну невідповідність займаній посаді.

Венеціанська комісія вже неодноразово підкреслювала, що підстави для звільнення судді мають бути викладені більш чітко та зрозуміло (п. 86 Висновку).

Такий виклад запропонованої статті у наведеній вище редакції, на нашу думку, має бути деталізований.

IV. Також статтю 126 Проекту змін до Конституції України пропонується викласти у такій редакції, яка буде передбачати звільнення судді у випадку ненадання ним згоди на переведення його з одного суду до іншого у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду.

Проте зазначені положення вже піддавались критиці Венеціанською комісією у її висновку № 747/2013 від 10 грудня 2013 року щодо пропозицій стосовно внесення змін до проекту закону про внесення змін до Конституції щодо посилення незалежності суддів України. Зокрема, комісія зазначила, що "Відсутність згоди на переведення до іншого суду в разі ліквідації або реорганізації суду є занадто широким формулюванням підстави для звільнення судді з посади. Цілком можливо, що в момент ліквідації чи реорганізації буде відсутня відповідна посада для переведення, але незабаром після цього така посада стане доступною. Перед звільненням суддя повинен отримати більше, ніж одну пропозицію з переведення, а при наданні таких пропозицій мають враховуватися перспективи майбутнього виходу на пенсію суддів інших судів. Замість того, щоб просто звільнити суддю, його слід перевести проти його волі. Якщо суддя не з'являється на роботу на новій посаді, можуть бути вжиті звичайні дисциплінарні заходи, які в кінцевому підсумку можуть призвести до звільнення судді, але не через відмову від переведення, а через відмову працювати" (п. 29 Висновку).

Таким чином, запропонована новела також не відповідає європейським стандартам.

V. Незалежність суддів, зокрема, передбачає усунення будь-якого політичного впливу.

Відповідно до підходів, вироблених Європейським судом з прав людини, "положенням верховенства права суперечило б надання посадовцю свободи розсуду, вираженої у вигляді необмеженої влади. Отже, закон, а тим більше Основний закон країни, повинен встановлювати межі будь-якої свободи розсуду, наданої компетентним органам, і способи її здійснення з достатньою ясністю та з урахуванням легітимної мети даного засобу, щоб забезпечити індивіду адекватний захист від свавільного втручання" (рішення у справі "Malone проти Сполученого Королівства" (1984)).

Так, визначаючи таку складову як якість закону, Європейський Суд з прав людини виходить з того, що: (1) Закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі та чіткі формулювання, які б давали можливість самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. (2) Закон має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. (3) Закон повинен відповідати іншим вимогам верховенства права - чітко встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих органам влади, та спосіб здійснення цих повноважень".

Буквальне тлумачення статті 128, в редакції Проекту змін до Конституції України, дає підстави стверджувати, що суддів призначає на посади Президент України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.

Однак професійний погляд на вказану норму свідчить про те, що вона не містить жодних меж дискреційних повноважень Президента України. Нормою взагалі не визначено, чи це є обов'язок чи право Президента України призначати на посади суддів, пропонується тільки передбачити порядок призначення суддів на посади Президентом України законом.

Таким чином, зберігається вже існуюча у державі політизація процесу призначення суддів на посади, утримується можливість затягування процесу призначення суддів на посади та не вирішується питання щодо призначення суддів на підставі якісного закону, елементи якого вироблено практикою Європейського Суду з прав людини.

VI. Згідно із положеннями Проекту змін до Конституції України, пропонується доповнити розділ XV Перехідних положень Конституції України пунктом 19, підпункт 2 якого має наступну редакцію: "Повноваження суддів, призначених на посаду вперше, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України" (щодо правосуддя)", припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено".

А пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Проекту пропонується визначити, що: "З дня набрання чинності цим Законом призначення, припинення повноважень та звільнення суддів здійснюється у відповідності з Конституцією України, з урахуванням внесених цим законом змін".

І оскільки будь-які інші положення Проекту не стосуються суддів, які були призначені на посаду судді вперше до набрання чинності цим Проектом, на нашу думку, з огляду на запропоновану Проектом редакцію статті 128 Конституції України (яка передбачає призначення суддів безстроково за конкурсом, крім випадків, передбачених законом), тобто у загальному порядку, названі судді можуть бути звільнені або опиняться в умовах правової невизначеності, а їх призначення на посаду судді безстроково поза конкурсом, тобто залишення на посадах, за відсутності підстав для звільнення, буде напряму залежати від законодавчої влади, що не відповідає загальновизнаним європейським стандартам судоустрою та звузить існуюче право суддів, які були призначені на посаду судді вперше до набрання чинності цим Проектом, на призначення суддею безстроково без проходження конкурсу, якщо відсутні підстави для їх звільнення, і суддя успішно пройшов кваліфікаційне оцінювання.