розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом громадської організації "Публічний аудит" (далі - ГО "Публічний аудит") до Президента України про визнання незаконними указів,

У червні 2015 року ГО "Публічний аудит" звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просила визнати незаконними та нечинними:

- Указ Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Комісія);

- Указ Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

На обґрунтування позову ГО "Публічний аудит" зазначила, що при прийнятті цих указів Президент України вийшов за межі своїх повноважень, визначених статтею 106 Конституції України, серед яких немає повноважень щодо створення колегіальних органів, яким є Комісія.

Вказала, що цими указами порушено права споживачів житлово-комунальних послуг, оскільки тарифи по оплаті цих послуг встановлені незаконно утвореною Комісією.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 червня 2015 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки зазначена справа належить до конституційної юрисдикції та непідвідомча Вищому адміністративному суду України.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ГО "Публічний аудит" звернулася із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС.

У заяві ГО "Публічний аудит" наводить доводи щодо підвідомчості цього спору адміністративній юрисдикції. Просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу на розгляд до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.