Голова Верховного Суду України - Романюк Я.М. уніс на розгляд Пленуму Верховного Суду України подання про прийняття рішення стосовно звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності частини дев'ятої статті 129 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), на підставі ухвал Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року в справах № 802/245/15-а та № 802/412/15а8415/2015 про звернення до Верховного Суду України з клопотанням для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частини дев'ятої статті 129 Закону № 2453-VI, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII.

Пленум Верховного Суду України дійшов висновку щодо відсутності обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням для вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) частини дев'ятої статті 129 Закону України № 2453-VI , зі змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII , виходячи з нижченаведеного.

1. Позивачі в зазначених справах звернулися до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративними позовами до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: Головне управління Державної казначейської служби України, апеляційний суд Вінницької області, територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, - про визнання дій протиправними та стягнення суддівської винагороди.

Вінницький окружний адміністративний суд своїми постановами від 7 та 22 квітня 2015 року в задоволенні адміністративних позовів відмовив.

Не погоджуючись із указаними рішеннями, позивачі подали апеляційні скарги, у яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Позивачі зазначають, що відповідно до статті 129 Закону № 2453-VI (у редакції від 7 липня 2010 року) суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплати за вислугу років.

Посадовий оклад позивача з 1 січня 2014 року складався з 12 мінімальних заробітних плат. Натомість Законом № 76-VIII унесено зміни до Закону № 2453-VI , відповідно до яких статтю 129 Закону № 2453-VI доповнено частиною дев'ятою такого змісту:

"9. Судді з моменту закінчення його повноважень до моменту прийняття рішення про його звільнення (відставку) здійснюється виплата суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць".

Таким чином, Законом № 76-VIII змінено розмір щомісячної суддівської винагороди судді з моменту закінчення його повноважень до моменту прийняття рішення про його звільнення (відставку).

Позивачі зазначають про порушення їхніх конституційних прав і свобод у зв'язку з прийняттям Закону № 76-VIII. При цьому вони акцентують увагу, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а Основний Закон має найвищу юридичну силу. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилаючись на наведені положення Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, № 4-рп/2007 від 18 червня 2007 року, № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року, позивачі наголошують, що не допускається звуження чи обмеження прав і свобод, інакше ніж у випадках, прямо передбачених Основним Законом України.

У зв'язку з цим автори позову також звертають увагу на те, що Конституцією України одним із фундаментальних принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права, а також встановлено, що права та свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме в разі введення воєнного або надзвичайного стану.

Під час розгляду справи позивачі звернулися з клопотанням про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частини дев'ятої статті 129 Закону № 2453-VI, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII .

Дослідивши матеріали справи, з метою досягнення визначеності в питанні про те, чи відповідають у контексті доводів позивачів окремі згадані положення Закону № 2453-VI, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII, наведеним вище положенням Конституції України, з метою з'ясування питання щодо конституційності цих положень Закону № 2453-VI , забезпечення застосування при вирішенні спору норм Закону, які відповідають Конституції України, а також з метою забезпечення дотримання конституційних прав і свобод позивачів Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалами від 3 червня 2015 року звернувся до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону № 2453-VI , зі змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII .