Конституційний Суд України у складі суддів:

Бауліна Юрія Васильовича - головуючого,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича - доповідача,

Касмініна Олександра Володимировича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Саса Сергія Володимировича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 1, пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 4 вересня 2008 року № 500-VI (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 46, ст. 323).

Заслухавши суддю-доповідача Запорожця М.П. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 56 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 1, пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" первинної редакції Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" в редакції від 4 вересня 2008 року № 500-VI (далі - Закон № 500) в аспекті питання, чи поширюється дія мораторію на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, установленого пунктом 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 500 , на гуртожитки, які за станом на 1 січня 2009 року перебували у приватній власності і були передані до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації.

У Законі № 500 закріплено таке:

- "Цей Закон не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності, у тому числі ті, що передані територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування" (частина четверта статті 1);

- "З метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти, установити мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом трьох років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб" (пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення").

Практичну необхідність в офіційній інтерпретації положень частини четвертої статті 1, пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 500 автори клопотання обґрунтовують наявністю колізії між названими положеннями, яка призвела до неоднозначного їх застосування судами України. На підтвердження цього до конституційного подання долучено копії постанов Вищого господарського суду України від 5 серпня 2010 року, від 17 серпня 2010 року, від 18 серпня 2010 року, а також рішення Святошинського районного суду міста Києва від 4 листопада 2014 року.

Як зазначено в конституційному поданні, вказану колізію було усунуто шляхом прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 8 вересня 2011 року № 3716-VI (далі - Закон № 3716), пунктом 3 розділу I якого, зокрема, частину четверту статті 1 Закону № 500 викладено в новій редакції.