Відповідно до п. п. 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями №№ 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11 та 13.12.85, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би з яких причин.

Рекомендація № CM/Rec(2010)12 Комітету міністрів Ради Європи від 17.11.2010 щодо незалежності, ефективності та обов'язків суддів містить положення про те, що виконавча та законодавча влада повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від дій, які можуть підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Незалежність і недоторканність суддів гарантують ст. ст. 126 і 129 Конституції, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Законом "Про судоустрій і статус суддів" визначені умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.

Зокрема, ст. 6 цього Закону у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" встановлено, що втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

05.02.2015 та 04.06.2015 Радою суддів України було прийнято рішення щодо забезпечення незалежності суддів.

Вказаними рішенням, виходячи із аналізу звернень до Ради суддів України, було піднято питання про наявність численних фактів втручання у діяльність суддів з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків.

Станом на сьогодні у суспільстві не вбачається існування тенденції щодо зменшення тиску та факторів впливу на діяльність суддів з метою спонукання їх до прийняття тих чи інших судових рішень.

Про зазначене свідчать численні звернення до Ради суддів України, що надійшли після 04.06.2015, серед яких звернення господарського суду Одеської області (щодо спроби зірвання невідомими особами зборів суддів 03.04.2015, на яких розглядалося питання про обрання голови суду), звернення судді Ржищівського районного суду Київської області Керимова Р.В. (щодо загрози незалежності, погроз фізичною розправою йому та членам родини, неможливості здійснення правосуддя), звернення судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Браги А.М. (звернення щодо загрози незалежності судді, вчинення тиску на суд), звернення Голови Роменського міськрайонного суду Сумської області Яковець О.Ф. (щодо загрози незалежності судді, вчинення тиску з боку обвинуваченого Косенка О.О.), звернення судді окружного адміністративного суду м. Києва Кротюк О.В. (щодо здійснення тиску стороною у справі позивачем - Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України"), звернення судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська (щодо загрози незалежності судді, вчинення тиску з боку обвинуваченого), звернення судді Хортинського районного суду міста Запоріжжя Бондаренко І.В. (щодо здійснення тиску стороною у справі через звернення до Люстраційного комітету міста Запоріжжя) тощо.

Аналіз та дослідження звернень до Ради суддів України щодо фактів тиску на суддів і втручання в діяльність суддів дає можливість зробити висновок, що найбільш поширеними та такими, що набувають системного характеру, є випадки дій громадських організацій, об'єднань або груп громадян, учасників судового процесу, спрямованих на висловлення власного відношення до судової влади та/або окремих суддів, які супроводжувались заходами впливу на суддів, що саме по собі є порушенням вимог частини другої статті 126 Конституції України (вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється).

Серед інших підстав звернення суддів щодо втручання у судову слід виділити звернення, у яких судді зазначають про випадки здійснення тиску з боку органів прокуратури.

Так, до Ради суддів надійшли звернення судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Ковальова О.О. (щодо загрози незалежності судді, здійснення тиску на суд з боку Охтирського міськрайонного прокурора Сумської області Слабунової Ю.В.), звернення Голови Зарічного районного суду Сумської області (щодо розміщення на сайті прокуратури Сумської області інформації про прийняття суддею неправосудного рішення за відсутності обвинувального вироку з цього приводу).

Крім того, збори суддів Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у своєму зверненні, що надійшло до Ради суддів України, окрему увагу звертають на неприпустимість допущення народними депутатами України висловлювань, що підривають авторитет судової влади України.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.