Конституційний Суд України у складі суддів:

Саса Сергія Володимировича - головуючого,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича - доповідача,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шевчука Станіслава Володимировича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Росія" щодо офіційного тлумачення положення пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 50, ст. 564) зі змінами у взаємозв'язку з положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року № 2121-III (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5 - 6, ст. 30) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Гультая М.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Росія" (далі - Агрофірма) звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI зі змінами (далі - Закон), відповідно до якого під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, у взаємозв'язку з положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року № 2121-III зі змінами в аспекті питань, чи розмежовано в Законі терміни "кредитор" і "клієнт банку", та чи стає клієнт банку його кредитором під час дії тимчасової адміністрації.

Необхідність в офіційному тлумаченні вказаного положення Закону автор клопотання обґрунтовує неоднозначним його застосуванням Вищим господарським судом України, який в одних випадках виходив із того, що обмеження, встановлене у пункті 1 частини п'ятої статті 36 Закону , не поширюється на зобов'язання банку здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта банку, а в інших - що поширюється.

На підтвердження своєї позиції Агрофірма долучила до конституційного звернення роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Вищого господарського суду України від 12 листопада 2014 року та від 22 квітня 2015 року (справа № 910/9232/14), від 23 грудня 2014 року (справа № 910/9228/14), від 28 січня 2015 року (справа № 904/6931/14), від 4 лютого 2015 року (справа № 910/12766/14), від 19 лютого 2015 року (справа № 927/1379/14), від 22 квітня 2015 року (справа № 910/17440/14). У жодній із цих справ вона не була стороною.

До конституційного звернення також додано копію рішення господарського суду міста Києва від 15 квітня 2015 року, яким Агрофірмі на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону відмовлено у задоволенні позовних вимог до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку".

2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Другою колегією суддів Конституційного Суду України Ухвали від 23 липня 2015 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі, виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційному зверненні зазначається обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України (пункт 4 частини другої статті 42); підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (стаття 94).