- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Рішення
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Державної судової адміністрації України З. Холоднюка щодо листа Державної судової адміністрації України від 26.03.2015 року № 8-5614/15 стосовно реалізації положень статті
135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12.02.2015
№ 192-VIII щодо стажу роботи судді, Рада суддів України
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до положень частини другої статті
127 Конституції України та статті
53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, таких гарантованих Конституцією України прав, є: право обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Також суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Відповідно держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень соціального забезпечення.
Враховуючи зазначене, пунктом 11 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 07.07.2010
№ 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" було встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом.
Верховною Радою України 12.02.2015 прийнято Закон України
№ 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 28.03.2015.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015
№ 192-VIII не містять положення стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим законом, визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом.
Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених
Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.
................Перейти до повного тексту