Конституційний Суд України у складі суддів:

Бауліна Юрія Васильовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича - доповідача,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Саса Сергія Володимировича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

Стецюка Петра Богдановича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шевчука Станіслава Володимировича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 625, частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини шостої статті 231 Господарського кодексу України у системному зв'язку з положеннями частини першої статті 509, частин першої, третьої статті 533 Цивільного кодексу України, абзацу п'ятого частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Бринцева В.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - Товариство) звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини другої статті 625, частини другої статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини шостої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у системному зв'язку з положеннями частини першої статті 509, частин першої, третьої статті 533 ЦК України, абзацу п'ятого частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII зі змінами в аспекті питань:

- щодо змісту та меж поняття "грошове зобов'язання", яке міститься у статті 625 ЦК України;

- чи вважається грошовим зобов'язанням правовідношення, яке виникає між продавцем та покупцем після пред'явлення останнім вимог про повернення суми попередньої оплати за товар, не переданий у встановлений строк, на підставі частини другої статті 693 ЦК України;

- чи настає у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання у випадках, вказаних у частині другій статті 693 ЦК України, відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України.

Із матеріалів конституційного звернення вбачається, що Товариство (покупець) та дочірня компанія "Газ України" (продавець) уклали договір про закупівлю природного газу за державні кошти. Після здійснення попередньої оплати постачання газу було припинено з поверненням частини її суми та пропозицією щодо зарахування зустрічних поставок у рахунок заборгованості за попередньо поставлений газ. Спір з приводу повернення продавцем частини суми попередньої оплати розглядав господарський суд міста Києва, за рішенням якого від 21 травня 2013 року з дочірньої компанії "Газ України" стягнуто основну заборгованість, три відсотки річних та судовий збір. Суд апеляційної інстанції залишив вказане рішення без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 17 березня 2014 року частково скасував названі судові рішення, зазначивши, що "застосування судами частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох відсотків річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 ЦК України".

Необхідність в офіційному тлумаченні вказаних положень ЦК України та ГК України автор клопотання обґрунтовує неоднозначним, як він вважає, розумінням і застосуванням судами України положень частини другої статті 625, частини другої статті 693 ЦК України при вирішенні спорів щодо стягнення з продавця на користь покупця суми попередньої оплати за товар, який не був переданий у встановлений строк.

На підтвердження неоднозначного застосування названих положень до конституційного звернення долучено копії судових рішень, у тому числі постанови Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень частини другої статті 625 ЦК України, постанови Вищого господарського суду України від 4 липня 2014 року, застосування в якій положень частини другої статті 625, частини другої статті 693 ЦК України, частини шостої статті 231 ГК України, на думку Товариства, не відповідає позиції Верховного Суду України.

Суб'єкт права на конституційне звернення стверджує, що неоднозначне застосування судами України положень законів, які потребують офіційного тлумачення, призвело до порушення його права власності та права на судовий захист.

2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання про відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Першою колегією суддів Конституційного Суду України Ухвали від 18 березня 2015 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі, виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційному зверненні має зазначатися обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України (пункт 4 частини другої статті 42); підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (стаття 94).