Конституційний Суд України у складі суддів:

Бауліна Юрія Васильовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Саса Сергія Володимировича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

Стецюка Петра Богдановича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шевчука Станіслава Володимировича,

Шишкіна Віктора Івановича - доповідача,

розглянув на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Черних Андрія Федоровича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 1, 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) зі змінами у системному зв'язку зі статтею 4 цього закону.

Заслухавши суддю-доповідача Шишкіна В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Громадянин Черних А.Ф. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень пунктів 1, 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зі змінами (далі - Закон) у системному зв'язку зі статтею 4 цього закону стосовно роз'яснення понять "виконання службових обов'язків" та "виконання інших обов'язків військової служби" в аспекті такого питання: чи є участь у бойових діях або перебування на фронті чи у складі діючої армії необхідною умовою для визнання інвалідом війни на підставі пункту 1 або пункту 2 частини другої статті 7 Закону особи, яка проходила службу у Збройних Силах України чи будь-якому військовому формуванні та стала інвалідом внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків).

Автор клопотання вважає, що суди України неоднозначно застосовували вказані положення Закону щодо військовослужбовців, які отримали інвалідність у мирний час, виконуючи обов'язки військової служби. За його твердженням, в одному випадку суди загальної юрисдикції, застосовуючи положення частини другої статті 7 Закону, виходять з того, що для встановлення статусу інваліда війни необхідно підтвердити участь особи у бойових діях або факт її перебування на фронті, в іншому - суди не пов'язують право надання військовослужбовцю статусу інваліда війни з перебуванням на фронті чи участю у бойових діях.

Стверджуючи про неоднозначне застосування судами України положень пунктів 1, 2 частини другої статті 7 Закону, Черних А.Ф. надав копії постанови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2012 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року, постанови Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справах, в яких він був стороною, а також копії судових рішень, постановлених у справах інших осіб.

На думку автора клопотання, неоднозначне застосування судами України положень пунктів 1, 2 частини другої статті 7 Закону призвело до порушення його права на соціальний захист (стаття 46 Конституції України) та принципу рівності усіх громадян перед законом (стаття 24 Конституції України).