Суддя Вищого адміністративного суду України Федоров М.О., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконним та нечинним нормативно - правового акту Верховної Ради України в окремій частині, -

22 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України про визнання незаконним та нечинним нормативно - правового акту Верховної Ради України в окремій частині.

Ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконним та нечинним положень частини 11 статті 10 Закону України "Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту" № 3671-17 від 08.07.2011, прихожу до висновку про відмову у відкритті провадження, з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 18, статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.

Пунктом першим частини першої статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Вищий адміністративний суд як суд першої інстанції розглядає адміністративні справи щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, а не законів.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів, зокрема, Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції, не поширюється на спір про визнання нечинними окремих положень (частин, пунктів) закону.

Крім того, слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Публічно-правові спори щодо конституційності законів, міжнародних договорів, підзаконних актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України. Згідно зі статтею 14 Закону України від 16.10.1996 N 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" до повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Згідно зі статтею 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" № 422/96-ВР від 16.10.1996 передбачено, що Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Відповідно до пункту першого статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо: