Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Б. Н. П. справу за її позовом до Вищої ради юстиції України, Голови Вищої ради юстиції України про визнання дій протиправними,

У листопаді 2004 року Б. Н. П. звернулася до суду із зазначеним позовом.

Шевченківський районний суд м. Києва постановою від 18 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року, в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 вересня 2009 року касаційну скаргу Б. Н. П. на вищезгадані судові рішення залишив без руху, оскільки до скарги не додано документ про сплату судового збору (чи про звільнення від його сплати).

Ухвалою від 30 листопада 2009 року касаційну скаргу повернув у зв'язку з невиконанням позивачкою вимог ухвали про залишення скарги без руху.

У скарзі до Верховного Суду України Б. Н. П., посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали. На підтвердження неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права позивачка надала ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2010 року.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи касаційну скаргу, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що належним доказом щодо наявності інвалідності може бути лише довідка медико-соціальної експертної комісії, а тому надана позивачкою копія посвідчення інваліда не підтверджує право останньої на звільнення від сплати судового збору.

Проте з таким висновком касаційного суду погодитись не можна з таких підстав.

За правилами статті 4 Декрету Кабінету Міністрів Українивід 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (далі - Декрет) від сплати державного мита звільняються інваліди I та II груп.