З метою правильного і однакового вирішення спорів, що виникають при укладанні і виконанні договорів контрактації сільськогосподарської продукції на 1992 рік, президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Відповідно до урядової Програми надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та виходу її з кризового стану, погодженої Верховною Радою України, постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1991 р. N 136 "Про встановлення єдиного державного замовлення Української РСР на поставку продукції та виконання робіт (послуг) на 1992 рік" для забезпечення стабілізації економіки республіки на 1992 рік для підприємств, об'єднань і організацій незалежно від форм власності запроваджується єдине, державне замовлення на поставку продукції, у тому числі сільгосппродукції.

Указом Президента України від 4 травня 1992 року "Про державне замовлення в Україні" передбачено, що на час переходу економіки України до ринкових відносин, формування вільного ринку продукції сільського господарства державне замовлення є обов'язковим до виконання.

При вирішенні господарських спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням договорів контрактації сільськогосподарської продукції на 1992 рік, арбітражним судам слід керуватись Положенням про механізм економічного стимулювання укладання договорів контрактації сільськогосподарської продукції на 1992 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1991 р. N 395 (далі - Положення).

При вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням договорів контрактації сільськогосподарської продукції на 1992 рік, Положення про порядок укладання і виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції застосовується в частині, що не протирічить Положенню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1991 р. N 395.

2. Підставою для укладання договорів контрактації сільськогосподарської продукції є державне замовлення, обсяги якого доводяться безпосередньо до товаровиробників, у тому числі до селянських (фермерських) господарств Радою Міністрів Республіки Крим, облвиконкомами, міськ(рай)виконкомами, місцевою державною адміністрацією в межах встановленого їм державного замовлення.

У разі незгоди з доведеним державним замовленням на сільськогосподарську продукцію підприємства-товаровиробники, на які поширюється дія Закону України "Про підприємства в Українській РСР". На підставі пункту 2 статті 27 цього Закону мають право звернутись до арбітражного суду з заявою про визнання державного замовлення повністю або частково недійсним.

Оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" відносини, пов'язані з створенням і діяльністю цих господарств, регулюються Законом "Про підприємства в Українській РСР", селянське (фермерське) господарство також має право звернутись до арбітражного суду з аналогічною заявою. Щодо споживчої організації, то таке право їй надане пунктом 7 статті 17 Закону України "Про споживчу кооперацію". "Колгоспи мають право звернутись до арбітражного суду з заявою про визнання недійсним державного замовлення на підставі пункту 2 статті 10 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР".

Оскільки Рада Міністрів Республіки Крим, міськ(рай)виконком, місцева державна адміністрація самостійно визначають обсяг державного замовлення щодо конкретного товаровиробника, спори, які виникають у зв'язку з заявою про визнання такого замовлення недійсним, підлягають вирішенню арбітражним судом Республіки Крим, області або м. Києва.