За позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України Державного казначейства України про визнання незаконним та скасування підпункту першого пункту першого постанови КМУ судова колегія у складі: головуючий суддя О.В. Головань, судді О.О. Власенкова, Я.І. Добрянська.

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Жертви нацистських переслідувань" від 04.04.2011 р. незаконною та скасування в частині, що стосується виплати разової грошової допомоги учасникам війни, нагородженим орденами та медалями колишнього СРСР за самовіддану працю в тилу в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, у розмірі 120,00 грн.; визнання дій відповідача протиправними; визнання відсутності у відповідача компетенції в частині обмежень на отримання ветеранами війни у повному обсязі разової грошової допомоги; зобов'язання відповідача протягом місяця після набрання постановою у справі законної сили прийняти нову постанову, якою виплатити разову грошову допомогу у розмірі 3056,00 грн.; зобов'язання Кабінету Міністрів України в подальшому утримуватись від дій в частині подання до Верховної Ради України законопроектів в частині встановлення розміру виплат щорічної разової допомоги та стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн.

В судовому засіданні 18.07.2013 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно ч. 6 ст. 128 КАС України , оскільки до судового засідання не з'явився позивач/представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності позивача); представник Державного казначейства України; судом заслухано пояснення представника відповідача; необхідності заслуховування свідка чи експерта немає.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

04.04.2011 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Ч. 1 п. 1 пп. 1 постанови установлено, що виплата у 2011 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", здійснюється у таких розмірах:

1) ветеранам війни із числа осіб, які брали участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни і війни з Японією, особам, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років, жертвам нацистських переслідувань, учасникам війни, а також членам сімей загиблих у період Великої Вітчизняної війни і війни з Японією та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни і війни з Японією:

учасникам війни, нагородженим орденами та медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 120 гривень.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає оскаржувану постанову в цій частині незаконною та просить її скасувати з таких підстав.

ОСОБА_1 є учасником війни згідно посвідчення НОМЕР_1, виданого Управлінням соціального захисту Ізмаїльської міської ради 27.12.2000 р.

Ч. 1 п. 1 оскаржуваної постанови встановлено виплату у 2011 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі, меншому, ніж передбачено Законом, тому оскаржувана постанова порушує права та інтереси позивача.

Ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня - 764 грн., отже, розмір допомоги до 5 травня згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" становить 2292 грн.

Позивач посилається на те, що право Кабінету Міністрів України встановлювати розмір одноразової грошової допомоги передбачено ст. 14 ч. 5 Закону згідно змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", але відповідні положення визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Також позивач посилається на протиправність дій відповідача в частині прийняття оскаржуваної постанови, відсутність у нього компетенції приймати такі нормативно-правові акти та заподіяння їй моральної шкоди в розмірі 200000 грн. протиправними рішеннями та діями позивача.

Відповідач - Кабінет Міністрів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Щодо відповідності законодавству оскаржуваної постанови відповідач зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що при реалізації наведеної норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не може братись до уваги розмір мінімальної пенсії, встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на чому наполягає позивач.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальна пенсія є державною соціальною гарантією, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно із ч. 3 ст. 28 Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Таким чином, розмір мінімальної пенсії для виплати згідно з Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" законодавством не визначений.

Як стверджує відповідач, за відсутності врегульованого розміру одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визначення такого розміру спірною постановою Кабінету Міністрів України відповідає інтересам відповідної категорії громадян.

Вказана правова позиція наведена в Ухвалі Конституційного Суду України від 19.05.2009 р. № 27-у/2009.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Згідно із п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.

На думку відповідача, підстав для визнання незаконною в частині спірної постанови відповідача немає, оскільки вона повністю відповідає чинному законодавству та прийнята в межах його повноважень.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позивач є учасником війни згідно посвідчення НОМЕР_1, виданого Управлінням соціального захисту Ізмаїльської міської ради 27.12.2000 р., що свідчить про наявність у неї права на оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 р. № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Щодо порушення оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 р. № 341 положень Законів України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, а також Указами Президента України та Постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, та інше.

Згідно із ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" до числа основних державних соціальних гарантій включаються розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років, а у жінки - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.