Конституційний Суд України у складі суддів:

Бауліна Юрія Васильовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Саса Сергія Володимировича - доповідача,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

Стецюка Петра Богдановича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шевчука Станіслава Володимировича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Вінніка Володимира Олексійовича щодо офіційного тлумачення положень статті 19, частини першої статті 64, статей 121, 123, 129 Конституції України, частин першої - п'ятої статті 214, частин першої, другої статті 218, частини третьої статті 307 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс), статті 12 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 47, ст. 256) з наступними змінами (далі - Закон).

Заслухавши суддю-доповідача Саса С.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Громадянин Віннік В.О. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статті 19, частини першої статті 64, статей 121, 123, 129 Конституції України, частин першої - п'ятої статті 214, частин першої, другої статті 218, частини третьої статті 307 Кодексу , статті 12 Закону в аспекті питань щодо:

- обов'язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, вносити відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та стосовно недопустимості відмови у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також щодо можливості розпочати розслідування лише після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- недопустимості застосування слідчим, прокурором, іншою службовою особою, уповноваженою на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, положень Закону у випадку звернення особи із заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення;

- права громадянина на забезпечення апеляційного та касаційного оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора відповідно до положень статті 129 Конституції України.

Необхідність в офіційному тлумаченні наведених положень Конституції України, Кодексу та Закону Віннік В.О. обґрунтовує неоднозначним, на його думку, їх застосуванням слідчими суддями судів загальної юрисдикції при розгляді скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання ними заяви про кримінальне правопорушення, а також посадовими особами органів прокуратури при розгляді заяв, повідомлень про кримінальні правопорушення як звернень громадян.

Крім того, суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що положення частини третьої статті 307 Кодексу не відповідають статті 64 та пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, оскільки ними не передбачено можливості апеляційного та касаційного оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.

До конституційного звернення автор клопотання долучив копії ухвал судів загальної юрисдикції у справах, в яких він був стороною, та листів-відповідей органів прокуратури.

2. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Третьою колегією суддів Конституційного Суду України Ухвали від 20 травня 2014 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" , виходить з такого.

2.1. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційне звернення має містити обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України (пункт 4 частини другої статті 42); підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (стаття 94).

Під неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України слід розуміти різне застосування одних і тих же норм цих правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин (Ухвала Конституційного Суду України від 12 травня 2010 року № 31-у/2010).

Аналіз конституційного звернення та долучених до нього матеріалів дає підстави для висновку, що вони не підтверджують неоднозначного застосування судами України положень статті 19, частини першої статті 64, статей 121, 123, 129 Конституції України, частин першої - п'ятої статті 214, частин першої, другої статті 218, частини третьої статті 307 Кодексу , статті 12 Закону.

Із наданих автором клопотання копій судових рішень вбачається, що положення статті 19, частини першої статті 64, статей 121, 123, 129 Конституції України в них не застосовувалися. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що надані суб'єктом права на конституційне звернення матеріали, у яких відповідні положення Конституції України або законів України не застосовувалися, не можуть бути розглянуті Конституційним Судом України як такі, що підтверджують неоднозначне застосування таких положень судами України, іншими органами державної влади (ухвали від 26 жовтня 2011 року № 54-у/2011, від 28 листопада 2013 року № 61-у/2013).