Конституційний Суд України у складі суддів:

Бауліна Юрія Васильовича - головуючого,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Саса Сергія Володимировича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

Стецюка Петра Богдановича,

Тупицького Олександра Миколайовича - доповідача,

Шевчука Станіслава Володимировича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини першої статті 39, пункту 1 частини першої статті 207, частини першої статті 240, частини четвертої статті 241 Цивільного процесуального кодексу України та частини першої статті 42 Цивільного кодексу України .

Заслухавши суддю-доповідача Тупицького О.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення частини першої статті 39, пункту 1 частини першої статті 207, частини першої статті 240, частини четвертої статті 241 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та частини першої статті 42 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На думку автора клопотання, положення частини першої статті 240 ЦПК України, яке передбачає, що питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я, не відповідає частинам першій, другій статті 24, частинам першій, п'ятій статті 55, статті 64, пункту 2 частини третьої статті 129 Конституції України, оскільки на його підставі можливе прийняття судом рішення про визнання фізичної особи недієздатною, заснованого лише на висновку судово-психіатричної експертизи, без надання цій особі, навіть якщо її участь у судовому засіданні не несе загрози її здоров'ю чи здоров'ю інших осіб, можливості висловити суду свою позицію особисто або через обраного нею представника.

Уповноважений вказує, що, враховуючи зміст другого речення частини першої статті 240 ЦПК України, у разі наявності висновку судово-психіатричної експертизи про нездатність фізичної особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними суд може не викликати таку особу на судове засідання, тобто не повідомити її про розгляд справи щодо визнання її недієздатною. На підтвердження зазначеного до конституційного подання долучено копії рішень судів першої інстанції про визнання фізичних осіб недієздатними.

Також суб'єкт права на конституційне подання вважає, що взаємопов'язані окремі положення частини першої статті 39, пункту 1 частини першої статті 207, частини першої статті 240 ЦПК України не відповідають частинам першій, другій статті 55, статті 64 Конституції України, адже ці положення не передбачають права фізичної особи, визнаної судом недієздатною, оскаржити судове рішення про визнання її недієздатною у випадку, коли суд першої інстанції, ґрунтуючись лише на письмових доказах нездатності такої особи брати участь у судовому засіданні, не повідомив її про розгляд справи і, таким чином, не надав їй можливості особисто або через обраного нею представника висловити свою позицію у справі.

Крім того, враховуючи відсутність законодавчо закріпленої вимоги обов'язкового періодичного перегляду судового рішення про визнання фізичної особи недієздатною або обов'язкового зазначення строку дії такого рішення, автор клопотання стверджує, що положення частини першої статті 42 ЦК України та частини четвертої статті 241 ЦПК України суперечать частині першій статті 55 Конституції України, оскільки вони унеможливлюють звернення фізичної особи, визнаної судом недієздатною, безпосередньо до суду з заявою про поновлення її дієздатності.