Рішенням від 17 вересня 2008 року № 16-рп/2008 (далі - Рішення) Конституційний Суд України встановив, що в аспекті порушеного у конституційному поданні питання словосполучення "коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України", що міститься у частинах шостій, сьомій, дев'ятій статті 83 Конституції України, слід розуміти як сформоване на встановлених Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України засадах об'єднання за результатами виборів кількох депутатських фракцій, кількість народних депутатів України в яких становить більшість від конституційного складу Верховної Ради України, які (депутатські фракції) на основі узгодження політичних позицій погодились на спільну парламентську діяльність.

Конституційний Суд України також припинив конституційне провадження у справі в частині конституційного подання щодо офіційного тлумачення словосполучення "припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України", що міститься у частині дев'ятій статті 83 Конституції України, з урахуванням конституційного положення про встановлення мінімального чисельного складу коаліції депутатських фракцій на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, та визнав Тимчасовий регламент Верховної Ради України, затверджений Постановою Верховної Ради України "Про деякі питання нормативно-правового забезпечення порядку роботи Верховної Ради України" від 8 квітня 2008 року № 247-VI, таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним) з моменту набрання ним чинності.

Не заперечуючи висновку про те, що суб'єктом формування коаліції є лише депутатські фракції, а не окремі депутати, слід зазначити, що з метою надання подібного за суттю тлумачення ніякої потреби виходити за межі предмета конституційного провадження у Конституційного Суду України не було.

Відповідно до загальних засад судочинства провадження у справі відбувається в межах конституційного подання, визначених ухвалою про відкриття конституційного провадження у справі та іншими процесуальними рішеннями. Суб'єкт права на конституційне подання питання про визнання Тимчасового Регламенту Верховної Ради України неконституційним не ставив.

Дійсно, в частині другій статті 95 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що "якщо при тлумаченні Закону України (його окремих положень) була встановлена наявність ознак його невідповідності Конституції України, Конституційний Суд України у цьому ж провадженні вирішує питання щодо неконституційності цього Закону". Зі змісту цієї норми випливає, що розширення предмета конституційного провадження можливе лише у разі тлумачення Закону, а не окремих конституційних положень.

Додатковими підставами для розширення меж конституційного контролю у конкретній справі можуть бути також випадки, передбачені частиною третьою статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України", згідно з якою у Конституційного Суду України є повноваження визнати неконституційними інші правові акти, крім тих, щодо яких відкрито конституційне провадження у справі, але лише у тому разі, якщо вони впливають на прийняття рішення.