Суддя Вищого адміністративного суду України Зайцев М.П.

перевіривши позовну заяву і додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови, -

10 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправною і скасувати Постанову Верховної Ради України від 19 грудня 2013 року №717-VII.

Вивчивши зміст позовних вимог, суддя приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої та частини другої статті 106 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частиною четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості -зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Під обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, розуміються конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

Виходячи з положень, передбачених частинами першими статті 2, статті 17 КАС України, викладених у пункті 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень, в тому числі частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій. Адже відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.