Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Келеберди В. І., суддів - Качура І. А., Данилишин В. М., при секретарі судового засідання - Віруцькій О. В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання пункту 1.2 Положення таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання п. 2.1 Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 N 849/5, таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили - п. 19.4 Європейських тюремних правил (січень 2006 року рекомендації Rec(2006)2).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в оскаржуваному пункті Положення визначено, що лазне-пральне обслуговування осіб, які утримуються в установах виконання покарань, включає організацію регулярного щотижневого миття в лазні з обов'язковою зміною натільної білизни, що на думку позивача є порушенням п. 19.4 Європейських тюремних правил (Європейські пенітенціарні правила) (січень 2006 року рекомендації Rec(2006)2), якими встановлено, що особи, які утримуються в установах виконання покарань, повинні мати можливість користуватися ваннами та душовими не рідше двох раз на тиждень.

Відповідач - Міністерство юстиції України - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, та зазначив, що оскаржуваний наказ, яким затверджено Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст. 171 КАС України в українському інформаційному бюлетені "Офіційному висновку України" N 89 від 30.11.2012 надруковано оголошення про відкриття провадження у даній справі.

Позивач просив суд розглядати справу за його відсутності.

12.12.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження, оскільки від позивач надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача та третьої особи проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наявність клопотання позивача про розгляд справи без його участі, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва

Наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 N 849/5 затверджено Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (далі - Положення N 849/5).

Так, п. 1.2 Положення N 849/5 визначено, що лазне-пральне обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (далі - установа), включає:

- організацію регулярного щотижневого миття в лазні з обов'язковою заміною натільної та постільної білизни, рушників;

- прання верхнього одягу, натільної та постільної білизни, рушників та іншого майна, крім шкарпеток. Прання шкарпеток засудженими (особами, взятими під варту) здійснюється самостійно;

- дезінфекцію (дезінсекцію) верхнього одягу, натільної та постільної білизни, постільних речей (ковдр, матраців, подушок), рушників (далі - речове майно);

- ремонт речового майна;

- надання перукарських послуг;

- забезпечення милом, пральним порошком, кальцинованою содою та іншими мийними засобами для лазне-пральних, санітарно-гігієнічних та туалетних потреб згідно з установленими законодавством нормами;

- забезпечення лазне-пральним обладнанням і запасними частинами до нього, інвентарем, перукарським інструментом та іншими експлуатаційними матеріалами, коштами на оплату витрат на лазне-пральне обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 2009 року утримується під вартою в Дніпропетровському слідчому ізоляторі N 3 Управління ДПС в Дніпропетровській області, отже на нього поширюється дія зазначеного вище Положення.

Позивач не погоджується з п. 1.2 Положення N 849/5 в частині організації регулярного щотижневого миття в лазні з обов'язковою заміною натільної та постільної білизни, рушників (абз. 1), що, на думку позивача, є недостатнім та не відповідає Європейським пенітенціарним правилам.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 N 395/2011, Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.