Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Білуги С. В., суддів - Гаманка О. І., Загороднього А. Ф., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги кредитної спілки "Добросвіт", Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк", Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк", Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", Національного банку України, Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", заяви про приєднання до касаційних скарг від Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі за позовом кредитної спілки "Добросвіт" до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача - Державна виконавча служба України, треті особи на стороні позивача - Національний банк України, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", Публічне акціонерне товариство "БМ Банк", Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк", Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", Публічне акціонерне товариство "Міський Комерційний Банк", Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк", Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Київ", Публічне акціонерне товариство "Банк перший", Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", про визнання нормативно-правового акта незаконним в окремій його частині,

У травні 2012 року кредитна спілка "Добросвіт" звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання пункту 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за N 489/20802, в частині речення (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини 1 статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження) та підпункту 4.5.9 пункту 4.5 цієї Інструкції незаконними.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2012 позов кредитної спілки "Добросвіт" було задоволено частково. Визнано незаконним і нечинним підпункт 4.5.9 пункту 4.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за N 489/20802. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 було задоволено. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2012 скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог кредитної спілки "Добросвіт".

Кредитна спілка "Добросвіт", ПАТ "Ерсте Банк", ПАТ АБ "Укргазбанк", ПАТ "Комерційний банк "Надра", Національний банк України, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ПАТ "ВТБ Банк", ПАТ "Креді Агріколь Банк" подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за N 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень.

Пунктом 3.15 цієї Інструкції передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

Підпунктом 4.5.9 пункту 4.5 вищенаведеної Інструкції передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Не погоджуючись з положенням вищенаведених пунктів Інструкції з організації примусового виконання рішень, кредитна спілка "Добросвіт" звернулася до суду.

Так, частково задовольняючи позов, суду першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог щодо визнання частково недійсним пункту 3.15 Інструкції з тих підстав, що оскаржуваний пункт відповідає положенням Закону України "Про виконавче провадження". Визнаючи незаконним і нечинним підпункт 4.5.9 пункту 4.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, суд першої інстанції дійшов висновку про його невідповідність Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку", а також послався на те, що до компетенції Міністерства юстиції України не віднесено визначення політики держави у сфері захисту прав дітей.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані пункти Інструкції з організації примусового виконання рішень не суперечать нормам актів вищої юридичної сили, а тому їх положення є законними.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 52 вищенаведеного Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно частини 8 статті 54 вказаного Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частин 1 та 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.