Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Усенка В. Г, суддів - Бистрик Г. М., Оксененка О. М., при секретарі - Костюченко М. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, третя особа - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, про визнання в частині нечинним з моменту прийняття Порядку N 559 від 01.11.2012 року,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - Відповідач), в якому просило про визнати нечинним з моменту прийняття абзаци 2, 3 і 4 Порядку N 559 від 01.11.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на думку позивача, окремі норми Порядку надання висновків щодо електромагнітної сумісності та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв (далі по тексту Порядок), затвердженого рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання зв'язку та інформатизації N 559 від 01.11.2012 р., прийняті відповідачем, суперечать Закону України "Про радіочастотний ресурс України" та Закону України "Про телебачення та радіомовлення".

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, з дотримання вимог Європейської конвенції з прав людини.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до Закону України "Про радіочастотний ресурс України" від 01.06.2000 р. N 1770-III (далі - Закон N 1770-III) визначено правову основу користування радіочастотним ресурсом України та повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону N 1770-III органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, яка утворюється відповідно до Закону України "Про телекомунікації".

В силу вимог ст. 14 Закону N 1770-III визначає повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Порядок надання висновку щодо електромагнітної сумісності визначено статтею 41 Закону N 1770-III.

В ст. 1 Закону N 1770-III визначено, що користувач радіочастотного ресурсу - юридична або фізична особа, діяльність якої безпосередньо пов'язана з користуванням радіочастотним ресурсом відповідно до законодавства; користування радіочастотним ресурсом - діяльність, пов'язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу.

Разом з тим, п. 1.4.2 Порядку визначає, що висновок щодо електромагнітної сумісності відповідно до цього Порядку отримують юридичні особи чи фізичні особи-підприємці, які мають намір здійснювати розповсюдження телерадіопрограм на радіоелектронні засоби аналогового ефірного теле- або радіомовлення:

- телерадіоорганізація, яка є власником (володільцем) або орендарем радіоелектронних засобів мовлення і має ліцензію на мовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, або

- суб'єкт господарювання, який є власником (володільцем) або орендарем радіоелектронних засобів мовлення і планує його експлуатацію на підставі договору з телерадіоорганізацією щодо розповсюдження нею програм телебачення або радіомовлення;

- на радіоелектронні засоби мовлення ефірної багатоканальної телемережі (у тому числі цифрового наземного телевізійного мовлення) - оператор телекомунікацій (оператор багатоканальної телемережі), який є власником (володільцем) або орендарем радіоелектронних засобів мовлення і планує використовувати багатоканальну телемережу на підставі отриманої ним ліцензії провайдера програмної послуги Національної ради або на підставі відповідного договору з провайдером програмної послуги, що має відповідну ліцензію провайдера програмної послуги Національної ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону N 1770-III користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі:

- ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг;

- ліцензій на мовлення, виданих Національною радою, та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для розповсюдження телерадіопрограм телерадіоорганізаціями;

- дозволів на експлуатацію - спеціальними користувачами, технологічними користувачами та радіоаматорами.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що абзацами 3 і 4 пункту 1.4.2 Порядку зобов'язано отримувати висновок щодо електромагнітної сумісності лише тих суб'єктів, які мають ліцензію на мовлення Національної ради, та суб'єктів господарювання, які планують експлуатацію радіоелектронних засобів мовлення.