Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді - Данилишина В. М., суддів: Качура І. А., Келеберди В. І., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю. Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Балтора" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання незаконним та скасування рішення відповідача в частині.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 12 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 04 квітня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Балтора" (також далі - позивач) до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (також далі - відповідач) про визнання незаконним рішення відповідача від 01 грудня 2010 року N 1684 "Про затвердження Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору" (з наступними змінами і доповненнями) (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законодавства та прийняте відповідачем поза межами його повноважень, у зв'язку з чим підлягає визнанню судом незаконним.

Ухвалою суду від 08 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, у якій призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 15 квітня 2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів, а також зобов'язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі у виданні, в якому оскаржуване рішення було або мало бути офіційно оприлюднено.

До суду 15 травня 2013 року надійшла письмова заява представника позивача про зменшення позовних вимог, а саме про визнання незаконними та скасування п. п. 3.1 - 3.9 глави 3 розділу III "Принципи добору (пакетування) програм провайдерами програмної послуги, придбаних для ретрансляції в телемережах (окрім цифрових телемереж)" (також далі - глава 3) Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору (також далі - План розвитку), затвердженого оскаржуваним рішенням. Вказану заяву судом відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, які надійшли до суду 14 та 22 травня 2013 року.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд

Відповідачем 01 грудня 2010 року прийнято оскаржуване рішення, яким, зокрема, затверджено План розвитку.

Згідно з п. п. 3.1 - 3.9 глави 3 Плану розвитку, затвердженого оскаржуваним рішенням, з метою реалізації ч. 1 ст. 4 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (також далі - Закон) щодо розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва провайдера програмної послуги необхідно виокремлювати універсальну програмну послугу з-поміж програм національних каналів і мовників (за умови безоплатної передачі оператору права на трансляцію останніх) та надавати пріоритет українським регіональним і місцевим мовникам, які отримали ліцензії на супутникове мовлення.

Загальна компетенція добору пакетування (переліку) програм, придбаних для ретрансляції, складається з переліку програм, що входять до складу універсальної програмної послуги, та переліку програм інших мовників (супутникове або кабельне мовлення).

У переліку програм зазначаються канал прийому, канал ретрансляції, програма, умови розповсюдження для кожної із програм, номер і дата документа, що підтверджує придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника.

Для розповсюдження програм універсальної програмної послуги провайдер програмної послуги не зобов'язаний укладати договори з відповідними телерадіоорганізаціями.

Відповідач, з урахуванням положень ч. 1 ст. 4 Закону, рекомендує суб'єктам господарювання включати до складу загальної концепції добору програм не менше 50 % програм вітчизняних мовників.

Формування загальної концепції добору програм провайдерів програмної послуги здійснюється відповідно до правил формування програмної послуги в пакетах програм провайдера програмної послуги, затверджених рішенням відповідача.

Пакетування програм провайдерами програмної послуги здійснюється у такій послідовності: універсальна програмна послуга (індивідуально для кожного населеного пункту); загальнонаціональні телеканали, які не входять до складу універсальної програмної послуги; регіональні та місцеві, які отримали ліцензію на супутникове мовлення (для кожного населеного пункту); парламентський канал "Рада"; програми телеорганізацій, які отримали ліцензію на кабельне мовлення в конкретній мережі мовлення (індивідуально для кожного населеного пункту); програми вітчизняних телеорганізацій, які отримали ліцензії на супутникове мовлення; іноземні програми країн, які ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, та програми країн, зміст яких адаптовано до вимог вітчизняного законодавства та відповідає вимогам вказаної концепції і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону.

Для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України відповідач враховує наявність у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору якісного змістовного наповнення та різноманітних форматів мовлення.

У процесі розбудови каналів мовлення та ліцензування надається перевага телерадіоорганізаціям, які виробляють та поширюють соціально важливі програми (інформаційні, соціально-політичні, дитячі тощо), програми власного та вітчизняного виробництва, задовольняють інформаційні потреби національних меншин та забезпечують свободу слова. Одним із визначальних факторів є наявність в ефірі програм власного та вітчизняного виробництва.

Відповідач сприяє розвитку суспільного, громадського, освітнього та культурологічного мовлення.

Рішеннями відповідача від 14 грудня 2011 року N 2874 та від 26 грудня 2012 року N 2561 внесено відповідні зміни до Плану розвитку, затвердженого оскаржуваним рішенням.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування глави 3 Плану розвитку, затвердженого оскаржуваним рішенням, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з ч. ч. 3 - 5 ст. 4 Закону забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері телебачення і радіомовлення покладаються на центральний орган виконавчої влади.

Єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).

Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ст. 14 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Діяльність Національної ради ґрунтується на принципах законності, незалежності, об'єктивності, прозорості, доступності для громадськості, врахування культурної, ідеологічної та політичної багатоманітності в суспільстві, врахування загальновизнаних міжнародних норм та стандартів у галузі телерадіомовлення, повноти і всебічного розгляду питань та обґрунтованості прийнятих рішень.

Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, а саме: ліцензування телерадіомовлення; ліцензування провайдерів програмної послуги; участь у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення; розробку умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення; забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорганізацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі; ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону, План розвитку національного телерадіоінформаційного простору (далі - План розвитку) є нормативно-правовим документом, який розробляється Національною радою і затверджується її рішенням відповідно до вимог цього Закону. На підставі Плану розвитку Національна рада приймає рішення щодо створення та розвитку каналів мовлення, мереж мовлення та телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначає конкурсні умови та оголошує конкурси на отримання ліцензій на мовлення, визначає умови ліцензій на мовлення, яке ліцензується за реєстраційним принципом.

План розвитку складається з двох частин: а) плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення; б) основних вимог щодо змістовного наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.

Виходячи з дослідження змісту розділу III Плану розвитку "Основні вимоги щодо змістовного наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору", затвердженого оскаржуваним рішенням, судом з'ясовано, що він складається із трьох глав: 1) критерії формування програмної концепції мовлення; 2) забезпечення збалансованим різноформатним мовленням кожного з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору; 3) принципи добору (пакетування) програм провайдерами програмної послуги, придбаних для ретрансляції в кабельних мережах.

Тобто, як вбачається з викладеного, перелічені глави Плану розвитку, затвердженого оскаржуваним рішенням, відносяться до розділу, який містить основні вимоги щодо змістовного наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору, що відповідає п. "б" ч. 2 ст. 21 Закону.

Глава 3 Плану розвитку, затвердженого оскаржуваним рішенням, визначає вимоги до суб'єктів господарювання, які, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону, здійснюють або мають намір здійснювати діяльність (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення як провайдер програмної послуги, що ліцензується за реєстраційним принципом.

Згідно зі ст. 1, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 40, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 42 Закону багатоканальна телемережа (ефірна або кабельна) - телекомунікаційна мережа загального користування, призначена для передавання телерадіопрограм, а також надання інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг, здатна забезпечити одночасну трансляцію більше ніж однієї телерадіопрограми і може інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування.