- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Постанова
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.02.2009 |
Справа № 22-а-4674/08 |
Головуючий у I інстанції - Балац С.В.
Суддя-доповідач - Глущенко Я.Б.
ВСТАНОВИВ:
Київська міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати пункт 1.4, абзаци 3, 5, 6 пункту 1.16, друге речення пункту 2.14, пункти 3.1, 3.2, 3.10, перше та четверте речення п. 5.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 року № 43 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказами Державного комітету України по земельних ресурсах від 29.02.2000 року № 27, від 23.08.2001 року № 144, від 19.02.2002 року № 17, від 02.07.2003 року № 174, від 29.12.2003 року № 322) (надалі - Інструкція).
Постановою господарського суду м. Києва від 5 липня 2007 року позов залишено без задоволення у зв'язку з пропуском позивачем річного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, однак постанову суду слід змінити з таких підстав.
Згідно зі ст.ст.
198 ч. 1 п. 2,
201 ч. 1 п. 1
КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Колегією суддів встановлено, що оскаржуваним п. 1.4 Інструкції визначено, що Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
У відповідності до другого речення п. 2.14
Інструкції у разі відчуження земельних ділянок із земель приватної власності державний акт на право власності на земельну ділянку підписує відповідний державний орган земельних ресурсів на підставі копії відповідного договору, вірність якої засвідчена нотаріусом.
Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України (3.2 Інструкції).
Першим та четвертим реченням п. 5.2 Інструкції передбачено, що для отримання дубліката власник утраченого (зіпсованого) державного акта на право постійного користування або на право власності на земельну ділянку письмово звертається до відповідного органу, яким було видано зазначений державний акт. Якщо протягом місяця з дня публікації ніяких повідомлень власнику не надійшло, то відповідний орган, яким було видано зазначений державний акт, дає доручення місцевому державному органу земельних ресурсів Держкомзему України виготовити дублікат утраченого (зіпсованого) зазначеного державного акта.
Оскаржуючи наведені положення Інструкції, позивач зазначає, що вони порушують права та інтереси Київської міської ради та її виконавчого органу щодо здійснення повноважень по видачі та державній реєстрації документів, які посвідчують право власності чи право користування земельними ділянками, розпорядження якими віднесено до компетенції Київської міської ради.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими твердженнями апелянта, зважаючи на наступне.
Як зазначалося вище, оскаржуваними положеннями Інструкції, зокрема, визначено орган, до повноважень якого належить здійснення державної реєстрації документів, що посвідчують права на земельні ділянки, та видачі державних актів на право власності та право постійного користування земельними ділянками. Цим органом є відповідний структурний підрозділ Центру державного земельного кадастру.
Відповідно до ст.
19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У свою чергу, відповідно до ст.
140 Конституції України , статті
2 Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, між іншого належить реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.
Однак зі змісту названої норми вбачається, що зазначені повноваження є делегованими, а не власними повноваженнями виконавчого органу міської ради.
................Перейти до повного тексту