Аналіз судової статистики надходження і розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування

Апеляційним судом міста Києва на виконання завдання Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ проведено узагальнення судової практики оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування у порядку Кримінального процесуального кодексу , який набрав законної сили 20 листопада 2012 р. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, якому присвячено главу 26 КПК України , прийнятого Законом України № 4651-17 від 13 квітня 2012 р., який набрав законної сили з 20 листопада 2012 р., є важливою гарантією захисту прав учасників кримінального процесу і однією із засад кримінального провадження.

Ст. 303 КПК України передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та право на оскарження. Частина 1 ст. 303 наводить вичерпний перелік випадків і суб'єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення на досудовому розслідуванні: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 5) рішення слідчого, прокурора про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 Кодексу , - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Як видно з даних табл. 1, кількість скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування, що надійшли на розгляд до районних судів, становить:

Відповідно до ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Відповідно до ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо: скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайшов підстав для його поновлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Основними причинами повернення скарги особі, яка звернулась зі скаргою, відповідно до ч. 2 ст. 304 КПК України , було звернення особи зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність слідчого або прокурора після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України , та звернення особи зі скаргою, яка не підлягала розгляду в цьому суді міста Києва. Також існують випадки повернення скарги особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що вказана особа не мала права її подавати. Непоодинокими є випадки повернення скарги особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що скарга не підлягала розгляду в суді.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 7 грудня 2012 р. у судовому провадженні повернуто скаргу Б. в інтересах ОСББ "Науковець" на бездіяльність прокуратури міста Києва, оскільки останній відповідно до довіреності, яку долучено до скарги, не є уповноваженою особою на звернення до слідчого судді із вказаною скаргою. Ухвалою апеляційного суду міста Києва вказану ухвалу слідчого судді залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду від 5 лютого 2013 р. повернуто скаргу Т., в якій особа, що подала скаргу, просила скасувати постанову слідчого СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 27 грудня 2012 р. про закриття кримінального провадження у зв'язку з встановленням відсутності факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України , оскільки вона, на думку Т., була незаконною. З поданої скарги та доданих до неї матеріалів вбачалося, що постанова про закриття кримінального провадження була винесена 27 грудня 2012 р. Згідно з копією конверта, доданого до скарги, дана постанова була отримана особою, що звернулася зі скаргою, 16 січня 2013 р. Водночас скарга, яка надійшла до суду 4 лютого 2013 р., була датована 1 лютого 2013 р. - тобто з пропущенням строку, передбаченого на оскарження ч. 1 ст. 304 КПК.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду від 26 лютого 2013 р. з підстав пропуску строку на подання скарги повернута скарга П. на постанову від 26 грудня 2012 р. старшого слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві про закриття кримінального провадження від 20 грудня 2012 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, яка надійшла до слідчого судді 25 лютого 2013 р. З матеріалів скарги вбачалося, що копія постанови від 26 грудня 2012 р. старшого слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України про закриття кримінального провадження отримана ПП "Аверті" 30 січня 2013 року, а скарга на постанову направлена до суду 18 лютого 2013 р. Оскільки у своїй скарзі П. не порушувала перед судом питання про поновлення строку на оскарження постанови, слідчий суддя дійшов висновку, що П. порушено передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України строк оскарження постанови про закриття кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду від 27 лютого 2013 р. повернуто скаргу С. на бездіяльність прокурора, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР. Підставою для повернення скарги стало те, що з поданої до суду копії довіреності представника "Мегаінфарм ГмбХ", де чітко перераховані повноваження представників, не вбачалося, що С. наділений правом подавати скарги на дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора (п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України ).

Узагальнення показало, що основною причиною відмови у відкритті провадження було звернення особи зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність, які відповідно до ст. 303 КПК України не підлягають оскарженню до слідчого судді на стадії досудового розслідування.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 10 січня 2013 р. було відмовлено у відкритті провадження за скаргою С. на службову бездіяльність відповідальних осіб Генеральної прокуратури України щодо реєстрації заяв і повідомлень про злочини з тих підстав, що С. фактично оскаржував бездіяльність, яка виникла в період дії КПК України 1960 р. , яким встановлювався інший порядок подання заяв та повідомлень про злочин (ст. 95 КПК 1960 р. ), порядок їх розгляду (ст. 97 КПК 1960 р.).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 22 січня 2013 р. відмовлено у відкритті провадження за скаргою П. на бездіяльність прокурора міста Києва та зобов'язано вчинити дії в порядку кримінального судочинства. Слідчий суддя, відмовляючи у відкритті провадження за даною скаргою, дійшов висновку, що заява П. була розглянута компетентними органами в порядку КПК України 1960 р., а тому не підлягала внесенню до ЄРДР. Таким чином, на час дії КПК України 2012 р. оскарження бездіяльності прокурора міста Києва П. не підлягало розгляду слідчим суддею в порядку ст. 303 - 307 КПК України 2012 р.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду від 25 січня 2013 р. відмовлено у відкритті провадження за скаргою К., який 21 січня 2013 р. звернувся до суду щодо оскарження постанови старшого помічника прокурора Солом'янського району від 15 жовтня 2008 р. про відмову в порушенні кримінальної справи. Водночас особа, що подала скаргу, не змогла документально підтвердити дату отримання ним оскаржуваної копії постанови. Не надав скаржник і копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, що позбавило слідчого суддю можливості визначитися із суб'єктом дії оскарження, вичерпний перелік яких визначений ст. 303 КПК України, та перевірити дотримання строку оскарження даної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

Закриваючи провадження з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, слідчі судді виходять з ч. 2 ст. 305 КПК України : слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені п. 1, 2, 5, 6 ч. 1 ст. 303 КПК України , припинити дію чи бездіяльність, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 18 лютого 2013 р. закрито провадження з розгляду скарги А. на постанову слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 29 грудня 2012 р. про закриття кримінального провадження у зв'язку із скасуванням прокурором оскаржуваної постанови.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 21 лютого 2013 р. закрито провадження за скаргою П. на бездіяльність прокуратури міста Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у зв'язку з тим, що прокуратурою міста Києва на час розгляду вказаної скарги заява П., на яку він посилається в поданій до суду скарзі, була внесена до ЄРДР 6 лютого 2013 р.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 11 лютого 2013 р. закрито провадження за скаргою М. на постанову слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 19 січня 2013 р. про закриття кримінального провадження. Рішення мотивоване тим, що постановою прокурора прокуратури Шевченківського району від 8 лютого 2013 р. постанова слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві про закриття кримінального провадження скасована, що відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК України є підставою для закриття провадження за скаргою.

Перелік рішень, які слідчий суддя може постановити за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, визначається ст. 307 КПК України . Згідно з ч. 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя має постановити ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Аналіз судових рішень за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

Аналіз відповідної судової статистики свідчить, що найчисельнішою категорією скарг є саме скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно із ст. 169 КПК України , а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 14 лютого 2013 р. задоволено скаргу К. на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні від 17 січня 2013 р. щодо неповернення тимчасово вилученого майна та зобов'язано старшого слідчого СВ ДПІ у Печерському районі міста Києва негайно повернути К. тимчасово вилучене під час обшуку 6 лютого 2013 р. майно. Задовольняючи дану скаргу, слідчий суддя виходив з того, що у володільця майна під час проведення обшуку вилучено майно, перелік якого не був прямо визначений в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, стосовно вилученого майна не було внесене клопотання про накладення арешту, і на дане майно не поширюється режим тимчасово вилученого майна.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 19 лютого 2013 р. задоволено скаргу Н. на постанову старшого слідчого прокуратури Шевченківського району від 6 лютого 2013 р. про закриття кримінального провадження. Рішення мотивоване тим, що закриття кримінального провадження не відповідає вимогам ст. 110 КПК України , оскільки мотивувальна частина оскаржуваної постанови не містить відомостей про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування, а доводи скарги про неповноту досудового розслідування та передчасність рішення про закриття кримінального провадження є обґрунтованими.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду від 19 лютого 2013 р. скаргу адвоката В. на бездіяльність слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві та прокурора Оболонського району щодо тимчасово вилученого майна, яке не було повернуте, задоволено частково. Зобов'язано орган досудового розслідування негайно повернути майно адвокату В., яке було тимчасово вилучене 30 січня 2013 р. у приміщенні його робочого кабінету під час огляду місця події (див. табл. 2).

Згідно із табл. 2 слідчими суддями найбільше рішень було прийнято про відмову в задоволенні скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування. Відмовляючи в задоволенні скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування, слідчі судді у більшості випадків у ході судового розгляду встановлювали фактичну відсутність дії чи бездіяльності слідчого або прокурора, які оскаржувались.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 11 січня 2013 р. відмовлено в задоволенні скарги Ч. на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР з тих підстав, що не встановлено надходження до Генеральної прокуратури України заяви особи, яка подала скаргу і на яку останній посилається у своїй скарзі, як таку, що не внесена ГПУ протягом 24 годин з моменту отримання до ЄРДР, а відтак і не встановлено будь-якої бездіяльності слідчого чи прокурора.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 4 лютого 2013 р. відмовлено в задоволенні скарги Ч. на бездіяльність начальника відділу організації участі прокурорів у судовому провадженні ГПУ щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР з підстав "перенаправлення" за принципом територіальної підслідності заяви особи, яка подала скаргу і на яку останній посилається у своїй скарзі, як таку, що не внесена ГПУ протягом 24 годин з моменту отримання до ЄРДР.

Слідчими суддями Голосіївського районного суду було розглянуто дві скарги на бездіяльність старших слідчих УБОЗ СУ ГУ МВС України в місті Києві щодо неповернення тимчасово вилученого майна під час проведення обшуку. Вказану скаргу було вмотивовано тим, що особа, яка подала скаргу, є адвокатом. Квартира, в якій було проведено обшук, використовувалася для здійснення приватної адвокатської діяльності, і про це було повідомлено слідчих під час проведення обшуку. На підставі ухвали судді було вилучено комп'ютер із документами, які становлять адвокатську таємницю. За наслідками розгляду було відмовлено в задоволенні скарг у зв'язку з тим, що слідча дія була проведена 15 листопада 2012 р., тобто до набрання чинності новим КПК України .

Узагальнення показало, що скарги передаються на розгляд слідчим суддям відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 35 КПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду . Зокрема, під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування слідчі судді дотримуються вимог порядку розгляду таких скарг, а під час постановлення ухвали керуються вимогами КПК України 2012 р.

2. Строки та порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування

Ч. 2, 3 ст. 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Впродовж періоду, що аналізується, слідчі судді районних судів міста Києва у більшості випадків дотримувалися строків розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, визначених у ст. 306 КПК України . Проте основними причинами порушення строків розгляду скарг є відсутність можливості повідомлення особи, яка подала скаргу, у зв'язку із зазначенням нею тільки поштової адреси без будь-яких інших засобів зв'язку, в тому числі зазначення, як приклад: "Головпоштамт до запитання". Також внаслідок зловживання з боку особи, яка подала скаргу, правом заявлення відводу слідчому судді, а в подальшому і відводу слідчим суддям, якими розглядаються відводи слідчому судді, що розглядає скаргу, суд позбавлений можливості розглянути скаргу у визначений законом строк. Непоодинокі також випадки неявки особи, яка подала скаргу, в судове засідання, незважаючи на належне її повідомлення у спосіб, передбачений ст. 135 КПК України . А оскільки її участь у судовому засіданні є обов'язковою, у слідчого судді відсутні законні підстави для розгляду такої скарги. Наслідком цього є порушення строку розгляду, передбаченого ст. 306 КПК України.

Водночас встановлені ч. 3 ст. 306 КПК України особливості розгляду скарг, зокрема щодо обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника, спричиняють труднощі, пов'язані з можливістю дотримання 72-годинного строку розгляду у випадках, коли скаргу подано особою, яка перебуває під вартою.

Так, з огляду на те, що Солом'янському районному суду встановлено ліміт на доставку осіб з Київського СІЗО (8 осіб), а також з урахуванням тієї обставини, що графік доставки осіб, які утримуються під вартою, складається суддями на тиждень вперед, слідчі судді часто позбавлені можливості дотриматися 72-годинного строку розгляду скарг на дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора за участю особи, яка звертається зі скаргою. Не сприяє оперативному розгляду скарг і відсутність у приміщенні суду по вул. Шутова, 1 (де за визначеною зборами спеціалізацією працюють слідчі судді Солом'янського районного суду міста Києва) зали, обладнаної технічними пристроями, які б зробили можливим проведення процесуальних дій в режимі відеоконференцзв'язку в порядку ст. 336 КПК України . Попри наявність такої прогресивної процесуальної норми слідчі судді змушені організовувати доставку підсудних-скаржників із СІЗО замість того, щоб здійснити дистанційне судове провадження.

Крім того, однією з причин пропущення встановленого строку розгляду, передбаченого статтею 306 КПК України , є те, що при розгляді слідчим суддею скарги на рішення про закриття кримінального провадження, матеріали досудового слідства на запит суду в межах 5-денного строку не надаються. У більшості випадків документи, щодо яких суд подавав запит, надходили через 7 - 10 календарних днів після здійснення відповідного запиту слідчого судді, внаслідок чого скарга розглядалась із значним порушенням встановленого КПК України строку.