Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Кампа Володимира Михайловича - доповідача,

Колоса Михайла Івановича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Маркуш Марії Андріївни,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Пасенюка Олександра Михайловича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянки Грони Ольги Іванівни щодо офіційного тлумачення положень статті 762 Цивільного кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 46-47, ст. 280) з наступними змінами, підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України стосовно розміру орендної плати.

Заслухавши суддю-доповідача Кампа В.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне звернення - громадянка Грона Ольга Іванівна - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статті 762 Цивільного кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV з наступними змінами (далі - Закон), підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України щодо розміру орендної плати, зокрема, в аспекті таких питань:

1) чи має цивільний договір оренди землі, як правоустановчий акт, що ґрунтується на приписах Цивільного кодексу України - основного акта цивільного законодавства, пріоритет над податковим законодавством, яке регулює адміністративні правовідносини;

2) чи зобов'язана Верховна Рада України приймати податкові закони, в яких по-іншому, ніж у Цивільному кодексі України, врегульовано цивільні правовідносини, згідно з абзацом третім частини другої статті 4 Цивільного кодексу України, за яким, якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який унормовує цивільні відносини інакше, ніж цей кодекс, він зобов'язаний також подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України;

3) чи правомірно змінювати податковим законодавством, яке регулює субординативні адміністративні правовідносини між державними податковими органами і суб'єктами - платниками податкових платежів і зборів, цивільне законодавство, яким врегульовано диспозитивні договірні відносини між особами - суб'єктами цивільних правовідносин, зокрема відносини оренди землі;

4) чи охоплюють за своїм змістом положення підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України тільки питання строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, як це передбачено статтею 21 Закону, чи також питання щодо розміру орендної плати.

Суб'єкт права на конституційне звернення обґрунтовує необхідність в офіційному тлумаченні вказаних положень їх неоднозначним застосуванням судами України, іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування при розгляді питань щодо можливості збільшення орендодавцем орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності на підставі проведення нової нормативної грошової оцінки такої ділянки.

На підтвердження різної судової практики автор клопотання посилається на долучені до конституційного звернення копії рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2009 року та постанов Вищого господарського суду України від 14 червня 2010 року, Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 червня 2011 року (у справі, де Грона О.І. була позивачем) та Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року.