Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Бистрик Г.М., суддів: Василенка Я.М., Попович О.В., при секретарі - Шевчук О.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.96 року N 1138, заборону вчинення дій та стягнення моральної шкоди,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кабінету Міністрів України про скасування постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 17 вересня 1996 року N 1138, заборону вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2007 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою вимоги позивача задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що 10.07.2005 року позивач звернувся за медичною допомогою до Бориспільської центральної районної лікарні. За допомогу йому було запропоновано заплатити. Коли він відмовився платити, лікарі відмовились надавати йому таку допомогу, внаслідок чого позивач звернувся до органів прокуратури, на що Бориспільський міжрайонний прокурор у листі від 31.08.2005 року повідомив його, що постановою КМУ від 17.09.96 року N 1138 затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися в закладах охорони здоров'я, та що тільки КСУ вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України.

Відповідно до положень КАС України адміністративний суд має право визнати акт державного чи іншого органу нечинним лише з підстав невідповідності його вимогам правового акту вищої юридичної сили або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 171 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів та розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Статтею 150 Конституції України визначено, що до повноважень Конституційного суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та правових актів Верховної Ради України, актів Президента і Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Колегія суддів погоджується, що справа за позовними вимогами щодо невідповідності нормативно-правового акта рішенню Конституційного суду України та стягнення моральної шкоди не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Слід зазначити, що в рішенні Конституційного Суду України від 25.11.98 року N 15-рп/98 визнано такими, що не відповідають Конституції України, ряд положень постанови КМУ від 17.09.96 року N 1138, які втратили чинність з дня ухвалення зазначеного рішення.